У мене було 2 дні і 1600 км за кермом подумати над тим, що таке «мстива доброта».
Один на один - тільки я і дорога.
І… нічого… Якщо б ми писали завдання і приносили його фізично, я би могла здати пустий аркуш, як свій концептуальний маніфест що до цієї теми.
Я не розумію що таке «мстива доброта». Це не існує в вимірі мого простору. Я навіть не можу просто нафантазувати це явище.
Окремо «помста» - так. Окремо «доброта» - звісно. Для мене це два взаємовиключні поняття. Добро не може бути створене ні з стану жертви, ні з стану агресора. Тоді втрачається сама суть поняття доброти.
Звучить так, ніби, я пишу це, вдягнена в біле «пальто». Та ні, зовсім не біле, і не пальто: джинси і зелена толстовка з капюшоном...
Міцно тримаю кермо, подумками перебираючи прочитані напередодні історії учасників. На деякий час, у мене навіть, закралась підозра, що зі мною щось не так, раз я не відчуваю це поняття. А всі відчувають, і так виразно ілюструють словом та арт-роботами...
Я маніакально перебирала випадки з життя, домальовувала себе в гіпотетичні ситуації. За вікном автівки змінювались населенні пункти, показчик бензину спрагло з‘їдав літр за літром, і на швидкості 120, мій мозок майже закипав.
“It’s my life!” - нагадав Бон Джові з автомобільного медіа. Звісно! Ось воно!Просто, мені не потрібно чиєсь чуже пальто, кімоно, чи хто його в біса взагалі знає що! Як би я не приміряла чужий гардероб на себе - себе не обдуриш!
У мене, справді, ніколи не було ситуації, коли мені потрібно б було мститися за допомогою добра.
Я не відчуваю внутрішньої потреби, не маю імпульсу, не знаю рецепту. Мені Так Несмачно.
Я люблю неоднозначні смаки в їжі, але не в людських відносинах. Якщо це помста - вона буде холодною і виваженою, або імпульсивною і недолугою, але помстою. Якщо це добро - іншого подвійного змісту, для мене тут бути не може.
Ось Так мені смачно. Це Моє Життя!
Один на один - тільки я і дорога.
І… нічого… Якщо б ми писали завдання і приносили його фізично, я би могла здати пустий аркуш, як свій концептуальний маніфест що до цієї теми.
Я не розумію що таке «мстива доброта». Це не існує в вимірі мого простору. Я навіть не можу просто нафантазувати це явище.
Окремо «помста» - так. Окремо «доброта» - звісно. Для мене це два взаємовиключні поняття. Добро не може бути створене ні з стану жертви, ні з стану агресора. Тоді втрачається сама суть поняття доброти.
Звучить так, ніби, я пишу це, вдягнена в біле «пальто». Та ні, зовсім не біле, і не пальто: джинси і зелена толстовка з капюшоном...
Міцно тримаю кермо, подумками перебираючи прочитані напередодні історії учасників. На деякий час, у мене навіть, закралась підозра, що зі мною щось не так, раз я не відчуваю це поняття. А всі відчувають, і так виразно ілюструють словом та арт-роботами...
Я маніакально перебирала випадки з життя, домальовувала себе в гіпотетичні ситуації. За вікном автівки змінювались населенні пункти, показчик бензину спрагло з‘їдав літр за літром, і на швидкості 120, мій мозок майже закипав.
“It’s my life!” - нагадав Бон Джові з автомобільного медіа. Звісно! Ось воно!Просто, мені не потрібно чиєсь чуже пальто, кімоно, чи хто його в біса взагалі знає що! Як би я не приміряла чужий гардероб на себе - себе не обдуриш!
У мене, справді, ніколи не було ситуації, коли мені потрібно б було мститися за допомогою добра.
Я не відчуваю внутрішньої потреби, не маю імпульсу, не знаю рецепту. Мені Так Несмачно.
Я люблю неоднозначні смаки в їжі, але не в людських відносинах. Якщо це помста - вона буде холодною і виваженою, або імпульсивною і недолугою, але помстою. Якщо це добро - іншого подвійного змісту, для мене тут бути не може.
Ось Так мені смачно. Це Моє Життя!