Всім Привіт.
Перш за все хочу сказати, що до цього проекту я в житті не написала ні одного ессе (в школі я все списувала і клепала з інтернету). Я завжди остерігалася творчих предметів і творчих спеціальностей і оминала все що з цим пов'язано...Раніше Мене трусило від однієї думки, що потрібно писати якийсь твір чи описувати свої думки і почуття.
На цей проект я йшла більше для того щоб виписати свої тривоги, страхи, переживання, свій важкий досвід отриманий в дитинстві. І отримати поради щодо цього від Ольги. Оскільки на особисту консультацію до Ольги я записалася ще 4 місяці тому, але моя черга ще не підходить, тому я подумала що може, я отримаю якісь відповіді на питання зараз тут в цьому проекті (можливо я прийшла не за адресою?). Дякую Отримала! Це для мене цінно!
Зараз в моєму житті такий етап, що ми з чоловіком плануємо вагітність -враховуючи мій травматичний досвід з дитинства у мене було дуже багато страхів пов'язано з материнством. І я їх взяла і виписала в своєму ессе Надихаючий страх. Це як якийсь miracle, але після того як я написала це ессе, після того як учасники його прочитали, поставили лайки, його прочитали Експерти і висловили свою думку щодо нього. Мої страхи розчинилися, вони зникли, вони порозбігалися, їх немає, мене вже це питання не здавлює, не зажимає. Хоча ще в січні (за місяць до написання Ессе), я казала чоловіку Я не готова, я боюсь, ще не час, давай ще десь через 10 років або когось усиновимо або замовимо послугу сурогатного материнства.
Ще два Ессе -Мстива Доброта і Красива Некраса я писала вночі. Проснулася вночі від страху. Той страх мені казав, як ти можеш таке писати, чому інші мають це читати, всі хочуть читати про принцес і єдинорогів, а ти хочеш написати про таку жесть, Ти подумай добре може ти це все придумала, Насправді цього всього не було!, інші учасники чогось не пишуть про свої важкі ситуації, значить і в тебе такого не було, Ти все придумала, роби як вчила тебе бабушка і мама: Порахуй до 10 і знайди собі іншу тему для ессе, А ту лиши, того не було, ти все придумала, Твоя мама ж дуже багато разів казала як вона тебе гляділа. Ти все придумала!!!
Тому проснувшись вночі я швиденько написала ці Ессе, поки моя тривога до кінця мене не паралізувала, а на ранок швиденько відіслала. Після того як ці Ессе опублікували в Телеграмі у мене ще більша тривога включилася....Мій внутрішній голос мені кричав: Як ти могла таке зробити, як ти посміла, це була наша таємниця, ця інформація тільки для нас з тобою, яке ти маєш право писати про свої почуття, хто ти така???? твоя мама так тебе гляділа!!!! Що ти Наробила????? Зараз експерти прочитають його скажуть тобі, що ти жертва, отримаєш мінімальний бал і так тобі треба буде! і більше не захочеш нічого такого розказувати потаємного-казав мені внутрішній голос
Цікавим відчуттям було те що після написання тих Ессе мої переживання, моя біль зменшувалася, вона нівелювалася, вона зникала. Я ніби виписала її і відпустила, вона розчинилася, вона полетіла у недрі інтернету
Після цього проекту мій внутрішній психологічний світ очистився, звільнився від бруду який я несла з собою все життя і не знала що з ним робити. Тепер на цьому місці пустота, чистий аркуш і його потрібно заповнити! Але як? я не знаю....
Перш за все хочу сказати, що до цього проекту я в житті не написала ні одного ессе (в школі я все списувала і клепала з інтернету). Я завжди остерігалася творчих предметів і творчих спеціальностей і оминала все що з цим пов'язано...Раніше Мене трусило від однієї думки, що потрібно писати якийсь твір чи описувати свої думки і почуття.
На цей проект я йшла більше для того щоб виписати свої тривоги, страхи, переживання, свій важкий досвід отриманий в дитинстві. І отримати поради щодо цього від Ольги. Оскільки на особисту консультацію до Ольги я записалася ще 4 місяці тому, але моя черга ще не підходить, тому я подумала що може, я отримаю якісь відповіді на питання зараз тут в цьому проекті (можливо я прийшла не за адресою?). Дякую Отримала! Це для мене цінно!
Зараз в моєму житті такий етап, що ми з чоловіком плануємо вагітність -враховуючи мій травматичний досвід з дитинства у мене було дуже багато страхів пов'язано з материнством. І я їх взяла і виписала в своєму ессе Надихаючий страх. Це як якийсь miracle, але після того як я написала це ессе, після того як учасники його прочитали, поставили лайки, його прочитали Експерти і висловили свою думку щодо нього. Мої страхи розчинилися, вони зникли, вони порозбігалися, їх немає, мене вже це питання не здавлює, не зажимає. Хоча ще в січні (за місяць до написання Ессе), я казала чоловіку Я не готова, я боюсь, ще не час, давай ще десь через 10 років або когось усиновимо або замовимо послугу сурогатного материнства.
Ще два Ессе -Мстива Доброта і Красива Некраса я писала вночі. Проснулася вночі від страху. Той страх мені казав, як ти можеш таке писати, чому інші мають це читати, всі хочуть читати про принцес і єдинорогів, а ти хочеш написати про таку жесть, Ти подумай добре може ти це все придумала, Насправді цього всього не було!, інші учасники чогось не пишуть про свої важкі ситуації, значить і в тебе такого не було, Ти все придумала, роби як вчила тебе бабушка і мама: Порахуй до 10 і знайди собі іншу тему для ессе, А ту лиши, того не було, ти все придумала, Твоя мама ж дуже багато разів казала як вона тебе гляділа. Ти все придумала!!!
Тому проснувшись вночі я швиденько написала ці Ессе, поки моя тривога до кінця мене не паралізувала, а на ранок швиденько відіслала. Після того як ці Ессе опублікували в Телеграмі у мене ще більша тривога включилася....Мій внутрішній голос мені кричав: Як ти могла таке зробити, як ти посміла, це була наша таємниця, ця інформація тільки для нас з тобою, яке ти маєш право писати про свої почуття, хто ти така???? твоя мама так тебе гляділа!!!! Що ти Наробила????? Зараз експерти прочитають його скажуть тобі, що ти жертва, отримаєш мінімальний бал і так тобі треба буде! і більше не захочеш нічого такого розказувати потаємного-казав мені внутрішній голос
Цікавим відчуттям було те що після написання тих Ессе мої переживання, моя біль зменшувалася, вона нівелювалася, вона зникала. Я ніби виписала її і відпустила, вона розчинилася, вона полетіла у недрі інтернету
Після цього проекту мій внутрішній психологічний світ очистився, звільнився від бруду який я несла з собою все життя і не знала що з ним робити. Тепер на цьому місці пустота, чистий аркуш і його потрібно заповнити! Але як? я не знаю....