Некрасива краса для мене - це про потенціал, коли з початку це так собі, нічого незрозумілого, але про всяк випадок ти хопаєшься за цю ідею.
Це коли багата уява, і там де інший пройде мимо(бо що, тут немаэ нічого надзвичайного), ти зупинешься, щоб насолодитись наприклад красою моха, дивовижністю та різноманітністю його форм, чи павутиння, яке вкрилося кригою, і зараз виглядає як шедевр, заворожуючи своєю красою.
Або коли після пожежі, яка зжирає все на своєму шляху, ростиме новий, могутній ліс, на попелі попереднього. Коли деякі рослини, розкривають свої сіменні коробки, тільки внаслідок великої температури. Вмерти, щоби народитись. Трансформація через загибель. Гарно, чи ні?
Або казки про дивовижну птицю Фенікс, яка вмираючи, займалася полум’ям та заново відроджувалась з попелу. Мені також, майже щодня, напротязі двох минулих десятиліть було дуже заздрістно, бо я тех бажала володіти цією властивістю, але ж це казки, і у реальному житті так можуть робити тільки рослини, та ще деякі одноклітинні.
Добрий вчинок, коли рятуєш чиєсь життя, у 15 років, особливо коли це мати, яка тоне у морі, під час шторму. Начебто гарно і зрозуміло зовні, але не зсередини, коли тільки тобі відомо чому ти це зробив. Що істинними мотивами, одразу після страху що її не стане, був страх, що я залишусь сама. І дуже пекучий сором за те, що дуже сильно ненавиджу її, але залишитися сиротою не входило в мої плани, бо мені ще будувати життя. Що я краще помру зараз, ніж залишуся сиротою.
Випливли ми леді живі, впали на пісок, тримаючись за руки, майже годину лежали безмолвні, знесиленні, із шаленим серцебиттям, яке колотало по усьому тілу, та у скронях. Я рада що мені це вдалось, бо любов та ненависть були візитною карткою моїх відносин із батьками, і навіть якщо інколи ці моменти ненависті і траплялись, я рада що у мене була повноцінна родина.
Що стосується людини,мабуть не зовсім гарними будуть перші спроби чогось навчитися, часом і дуже невдалі епічні провали, з яких людина мала би навчитися,
та де ж запозичити хоробрості та розуму, щоб не зістрибнути з цієї нової колії?
Це коли багата уява, і там де інший пройде мимо(бо що, тут немаэ нічого надзвичайного), ти зупинешься, щоб насолодитись наприклад красою моха, дивовижністю та різноманітністю його форм, чи павутиння, яке вкрилося кригою, і зараз виглядає як шедевр, заворожуючи своєю красою.
Або коли після пожежі, яка зжирає все на своєму шляху, ростиме новий, могутній ліс, на попелі попереднього. Коли деякі рослини, розкривають свої сіменні коробки, тільки внаслідок великої температури. Вмерти, щоби народитись. Трансформація через загибель. Гарно, чи ні?
Або казки про дивовижну птицю Фенікс, яка вмираючи, займалася полум’ям та заново відроджувалась з попелу. Мені також, майже щодня, напротязі двох минулих десятиліть було дуже заздрістно, бо я тех бажала володіти цією властивістю, але ж це казки, і у реальному житті так можуть робити тільки рослини, та ще деякі одноклітинні.
Добрий вчинок, коли рятуєш чиєсь життя, у 15 років, особливо коли це мати, яка тоне у морі, під час шторму. Начебто гарно і зрозуміло зовні, але не зсередини, коли тільки тобі відомо чому ти це зробив. Що істинними мотивами, одразу після страху що її не стане, був страх, що я залишусь сама. І дуже пекучий сором за те, що дуже сильно ненавиджу її, але залишитися сиротою не входило в мої плани, бо мені ще будувати життя. Що я краще помру зараз, ніж залишуся сиротою.
Випливли ми леді живі, впали на пісок, тримаючись за руки, майже годину лежали безмолвні, знесиленні, із шаленим серцебиттям, яке колотало по усьому тілу, та у скронях. Я рада що мені це вдалось, бо любов та ненависть були візитною карткою моїх відносин із батьками, і навіть якщо інколи ці моменти ненависті і траплялись, я рада що у мене була повноцінна родина.
Що стосується людини,мабуть не зовсім гарними будуть перші спроби чогось навчитися, часом і дуже невдалі епічні провали, з яких людина мала би навчитися,
та де ж запозичити хоробрості та розуму, щоб не зістрибнути з цієї нової колії?