Я виріс в селі серед природи. Рослини, комахи, птахи, кажани, риби, раки, за ними я з великим задоволенням спостерігав в дитинстві.Весняний ранок, літній вечір, дощ, сніг, все розбурхувало особливі емоції, якийсь контакт з природою, спорідненість. Я ніколи не почувався довго самотнім, природа комунікувала зі мною ( зараз теж, але не настільки емоційно яскраво).
Коли почалося навчання , найулюбленішим предметом була "зоологія". Я відчував настільки велике щастя що вивчу все про тварин, що дізнаюся щось омріяно-невідоме. Книжка по-особливому пахла, рисунки були більше чим 3D моделі, майже мали запах. Так все було емоційно-ейфорично, що в результаті я не витримував такого емоційного накалу і відкладав книжку. Уява що я дізнаюся щось нове аж розпирала, в результаті я вивчав майже кожне слово і швидко перевтомлювався. В результаті погрузитися в тему як уявляв так і не міг. Це якраз гарно описується висловом-сон наяву. Хоча по оцінках мав все 5, тільки одна 4 була( надіюсь не обманюю, бо колись перевіряв в журналі оцінки) але на виході кайфу не отримав.
У наступному класі де був предмет "біологія людини" я вже не хотів бути біологом. Захотів стати видатним спортсменом типу Шварцнегера. Але через якийсь час знову захоплювала біологія. Такі качелі мене супроводжували до 22 років. Тоді точно зрозумів, що видатним спортсменом не стану.
Зараз, потроху, знову повертається відчуття магії природи.
Сон переходить в реальність і реальність в сон.
Коли почалося навчання , найулюбленішим предметом була "зоологія". Я відчував настільки велике щастя що вивчу все про тварин, що дізнаюся щось омріяно-невідоме. Книжка по-особливому пахла, рисунки були більше чим 3D моделі, майже мали запах. Так все було емоційно-ейфорично, що в результаті я не витримував такого емоційного накалу і відкладав книжку. Уява що я дізнаюся щось нове аж розпирала, в результаті я вивчав майже кожне слово і швидко перевтомлювався. В результаті погрузитися в тему як уявляв так і не міг. Це якраз гарно описується висловом-сон наяву. Хоча по оцінках мав все 5, тільки одна 4 була( надіюсь не обманюю, бо колись перевіряв в журналі оцінки) але на виході кайфу не отримав.
У наступному класі де був предмет "біологія людини" я вже не хотів бути біологом. Захотів стати видатним спортсменом типу Шварцнегера. Але через якийсь час знову захоплювала біологія. Такі качелі мене супроводжували до 22 років. Тоді точно зрозумів, що видатним спортсменом не стану.
Зараз, потроху, знову повертається відчуття магії природи.
Сон переходить в реальність і реальність в сон.