В дитинстві я мріяв про акваріум. Робив композиції з моху в літрових баночках. Читав книжки з бібліотеки на цю тему, ловив дрібних рибок.
Одного разу батьки подарували мені акваріумні рибки, вони жили в трилітровій банці, але так як системи очищення і обігрівача не було то вони швидко загинули. Це не була шокуюча втрата , але після цього нових рибок мені не купували.
Пройшло багато років. Навчаючись в інституті , прийшовши додому після пар я побачив великий акваріум на столі, зі всім чим треба для повноцінного функціонування. Були водорослі, підсвітка і рибки.
Батьки хотіли побачити мою радість, але я натомість обіжено сказав що мені більше не треба акваріум. Мені треба було його раніше а зараз вже пізно. Довго думали.
Я розумів що мщуся але обіда що його так довго не було, бажання познущатися над батьками взяло верх, і я сказав що не буду за ним доглядати. Нехай вони самі за ним дивляться.
Дуже специфічна суміш в душі, замість того щоб кайфанути від акваріума, відкритися до нього, я закрився і накопичував злість, до себе за те що так поводжуся, до батьків що вони занадто пізно його купили.
Я розумів що це їх по особливому ранить, тому що вони реалізували мою мрію, тонко мене відчувають а я натомість щоб примиритися, роблю навпаки. Але не зміг зупинитися, і вдосталь помучившись і помучивши я його прийняв.
Одного разу батьки подарували мені акваріумні рибки, вони жили в трилітровій банці, але так як системи очищення і обігрівача не було то вони швидко загинули. Це не була шокуюча втрата , але після цього нових рибок мені не купували.
Пройшло багато років. Навчаючись в інституті , прийшовши додому після пар я побачив великий акваріум на столі, зі всім чим треба для повноцінного функціонування. Були водорослі, підсвітка і рибки.
Батьки хотіли побачити мою радість, але я натомість обіжено сказав що мені більше не треба акваріум. Мені треба було його раніше а зараз вже пізно. Довго думали.
Я розумів що мщуся але обіда що його так довго не було, бажання познущатися над батьками взяло верх, і я сказав що не буду за ним доглядати. Нехай вони самі за ним дивляться.
Дуже специфічна суміш в душі, замість того щоб кайфанути від акваріума, відкритися до нього, я закрився і накопичував злість, до себе за те що так поводжуся, до батьків що вони занадто пізно його купили.
Я розумів що це їх по особливому ранить, тому що вони реалізували мою мрію, тонко мене відчувають а я натомість щоб примиритися, роблю навпаки. Але не зміг зупинитися, і вдосталь помучившись і помучивши я його прийняв.