Одного літнього дня ми з подругою відправились у відпустку, все запланували, зібрали валізи та стрибнули у потяг, план був насолодитися вікендом!
Приїхавши на місце довго чекати не прийшлося, як на порозі очікувало моє Ідеальне Я, моя відшліфована частина, яка мала свій план на цей вікенд. Вона хотіла чітко ходити по графіку, нікого не враховувати в нього, з високо піднятою головою розгулювати по курортному містечку.
Ми з подругою оселилися у двомісному готелі з гарним краєвидом на басейн. Боже, це ж мрія мого Реального Я, я так хотіла відпочити, просто лежати на пляжі, відчувати солоне повітря, слухати плюскання басейну та читати книгу.
Наш батл почався з вибору ліжка, я чітко хотіла лягти на те, яке собі намітила, а тут подруга, гаразд, я поступлюся, я все ж таки добра.
Далі питання стало, хто перший йде митися, ти чи я, питання не на життя, а на смерть:
- та ти іди, ой, яка різниця, відповіла я, кинувши мстивий погляд.
Дні відпустки йшли активно, ми десь бували, кудись ходили … Повертаючись одного разу з магазину я взяла наш пакет з покупками донести додому, мені було важко та я думала:
- нічого, я добра, все для людей!
Я зазвичай допомагала подрузі, слухала, була поруч, завжди посміхалася, я ж добра дівчинка …Та за кожним таким своїм вчинком я виписувала чеки з вартістю та очікувала компенсацію від подруги.
Одного дня я вирішила майже не розмовляти з подругою, аргументуючи:
- ти знаєш, настрій такий зараз.
Ще одного дня я була зла, аргументуючи:
- не з тієї ноги встала, вибач, побуду сама.
На другу неділю нашої відпустки ми змінювали локацію та я запропонувала обрати різні номери, вона ж хотіла жити разом, як і домовлялися, від мене категоричне “ні”. Прокидалася мстива частина! Починалося повільне сканування жертви та роздумування над мстивим сценарієм … уникнення та байдужість - це те що треба.
В цю другу неділю я могла піти сама на сніданок і нічого не сказати подрузі або закритися в номері та робити вигляд, що я сплю. Подруга щиро не розуміла, чому так. Та і я тоді не розуміла, якщо чесно …
Під кінець відпустки я майже уникала зустрічей з нею, сама бігала на пляж та читала тихенько книгу, щоб тільки не зробити щось “добре”, бо на порозі стоїть Ідеальне Я, по його сценарію я завжди роблю добрі вчинки, а не зробити, це означає напасти на себе з доганою. Варіантів було небагато, залишилося читати книгу та заїдати свої внутрішні ігри морозивом.
Бажання помсти за свої “добрі” вчинки було велике, частина мене диктувала чіткі правила, зроби добрий вчинок - отримай за нього плату, така собі угода. Коли добро зроблене руками Ідеального Я, на щирість та безоплатність можна не розраховувати.
Я тоді не розуміла подругу, не приймала її бажання, відчуття, її інаковість, я робила добро заради титулу гарної та доброї.
На мій погляд, доброта - це щире, чисте, прозоре відчуття, коли ти можеш прийняти себе та інших, почути їх, дати можливість вибору, зрозуміти, пробачити. Я не добра, я тільки на шляху до щирої доброти до себе та інших, коли це буде мій вибір, без вигоди та очікувань.
Приїхавши на місце довго чекати не прийшлося, як на порозі очікувало моє Ідеальне Я, моя відшліфована частина, яка мала свій план на цей вікенд. Вона хотіла чітко ходити по графіку, нікого не враховувати в нього, з високо піднятою головою розгулювати по курортному містечку.
Ми з подругою оселилися у двомісному готелі з гарним краєвидом на басейн. Боже, це ж мрія мого Реального Я, я так хотіла відпочити, просто лежати на пляжі, відчувати солоне повітря, слухати плюскання басейну та читати книгу.
Наш батл почався з вибору ліжка, я чітко хотіла лягти на те, яке собі намітила, а тут подруга, гаразд, я поступлюся, я все ж таки добра.
Далі питання стало, хто перший йде митися, ти чи я, питання не на життя, а на смерть:
- та ти іди, ой, яка різниця, відповіла я, кинувши мстивий погляд.
Дні відпустки йшли активно, ми десь бували, кудись ходили … Повертаючись одного разу з магазину я взяла наш пакет з покупками донести додому, мені було важко та я думала:
- нічого, я добра, все для людей!
Я зазвичай допомагала подрузі, слухала, була поруч, завжди посміхалася, я ж добра дівчинка …Та за кожним таким своїм вчинком я виписувала чеки з вартістю та очікувала компенсацію від подруги.
Одного дня я вирішила майже не розмовляти з подругою, аргументуючи:
- ти знаєш, настрій такий зараз.
Ще одного дня я була зла, аргументуючи:
- не з тієї ноги встала, вибач, побуду сама.
На другу неділю нашої відпустки ми змінювали локацію та я запропонувала обрати різні номери, вона ж хотіла жити разом, як і домовлялися, від мене категоричне “ні”. Прокидалася мстива частина! Починалося повільне сканування жертви та роздумування над мстивим сценарієм … уникнення та байдужість - це те що треба.
В цю другу неділю я могла піти сама на сніданок і нічого не сказати подрузі або закритися в номері та робити вигляд, що я сплю. Подруга щиро не розуміла, чому так. Та і я тоді не розуміла, якщо чесно …
Під кінець відпустки я майже уникала зустрічей з нею, сама бігала на пляж та читала тихенько книгу, щоб тільки не зробити щось “добре”, бо на порозі стоїть Ідеальне Я, по його сценарію я завжди роблю добрі вчинки, а не зробити, це означає напасти на себе з доганою. Варіантів було небагато, залишилося читати книгу та заїдати свої внутрішні ігри морозивом.
Бажання помсти за свої “добрі” вчинки було велике, частина мене диктувала чіткі правила, зроби добрий вчинок - отримай за нього плату, така собі угода. Коли добро зроблене руками Ідеального Я, на щирість та безоплатність можна не розраховувати.
Я тоді не розуміла подругу, не приймала її бажання, відчуття, її інаковість, я робила добро заради титулу гарної та доброї.
На мій погляд, доброта - це щире, чисте, прозоре відчуття, коли ти можеш прийняти себе та інших, почути їх, дати можливість вибору, зрозуміти, пробачити. Я не добра, я тільки на шляху до щирої доброти до себе та інших, коли це буде мій вибір, без вигоди та очікувань.