У демократичних країнах президентом можна бути не більше двох термінів, у Росії та Білорусі вже двадцять років влада не змінювалася. Виступити проти влади, це означає бути ув’язненим чи вбитим. Тому треба вселити любов до тирану. Це виправдає неспроможність та неможливість щось робити. Так з'являється перша брехня, яка стає благодатним ґрунтом для вивертання всієї реальності навиворіт. І той, хто може цю брехню викрити, стає ворогом.
Прибалтику якось одразу відпустили, вони встигли проскочити у вікно можливостей, яке створив хаос 90-х, але подивіться на решту країн СРСР, навіть волелюбна Грузія зараз під російською п'ятою. Україна єдина, хто не "ліг під Росію", і, жах, вона ще зібралася в Євросоюз і НАТО. Моторошний приклад для всього пострадянського простору. Тому Україна дискредитувалася постійно, для цього російська пропаганда вдалася до брехні. І ця брехня заспокоювала народ, тому що їм навіювалося, що свобода, це "дуже погано, я вам покажу як".
Україну бояться, їй заздрять та ненавидять. Як може ненавидіти жінка із глуши свою сусідку, яка вибилася в люди. І щоб угамувати відчуття неповноцінності поруч зі "стервом", знецінює, демонізує, очорнює як може.
Деєвропізація, деамериканізація Росії пройшла успішно, тут неможливо визнати повного досягнення цілей. Російська агресія неминуче породила санкції всього цивілізованого світу, що відкидає причетність до такого варварства. Якби упир закрив кордони сам, це викликало б протест. Тепер він знову може все звалити на "зовнішніх ворогів".
"Тепер ти в повній моїй владі, Росіюшка. Тебе оточує ворожий світ, йдіть до тата".
Сьогодні я якось остаточно зрозуміла цю ненависть і бажання знищити Україну, зрозуміла російське безумство, і мені стало легше. Сформувалася остаточна відповідь на запитання: "За що?". Згадали перші коментарі після 24 лютого від росіян, які пропонували потерпіти, здатися та забороняли ненавидіти агресора. Вони хотіли навчити мене робити те, що вони роблять уже десятиліття, лягає щоночі в ліжко з упирем і вдавати, що тобі подобається.
На фото ексгумація закатованих людей у Бучі, після "упиреподібних визволителів". І так у всіх містах, де вони побували.
Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya