Блог

18-й день війни. Життя триває.

Українська
Мордор - це псевдо духовний світ, з псевдо величчю, з псевдо непереможною армією, з псевдо ворогами, з псевдо незалежністю економіки, з псевдо визвольними ідеями. Натягли сюди заліза, загнали натовп орків, поставили загороджувальні загони, щоб орда назад не побігла. Монголо-татарське ярмо, що вміє лише грабувати та палити. Усі захоплені ними території раніше, занапащені землі.

Коли сприймаєш те, що відбувається, як трагедію, то ризикуєш стати жертвою. Коли сприймаєш як битву, то стаєш воїном. Це битва темряви зі світлом. І тому коли мені рекомендують бути "доброю" до пітьми, це пропозиція стати зрадником. Ідіть геть, на свою землю, геть звідси!, а коли підете, тоді й поговоримо, тоді я зможу стати "доброю".

Сьогодні, після лекції «Разом» я якось виразно зрозуміла, що життя продовжується, всупереч орді, я не віддам їм моєї радості, вони не заберуть у мене пристрасне бажання жити.

Більшість українців не беруть безпосередньої участі зі зброєю в руках у військових діях, але ми все одно всі зараз на війні. Якщо вибрати бути воїном, а не жертвою, то точно підуть претензії і зникне скорботний вираз обличчя, плечі розправляться, і головне з'явиться бажання жити далі. Жертві завжди хтось винен, вона шукає привід постраждати та звинуватити, вона висне на іншому, вона безініціативна та нещасна. До речі, на зміну збитій короні псевдо величі завжди приходить жертва, тому вони й кажуть: "Нас заставили, нас обдурили, ми не знали".

Життя продовжується, і це особистий вибір кожного, жити його воїном чи жертвою.

Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya