Ми могли б творити, а натомість помираємо, біжимо, ховаємося, воюємо. Це так кровожерливо і безглуздо, що на питання "навіщо?" я давно перестала шукати відповіді. У житті іноді трапляється х.рня, і єдине, що можна зробити, це спробувати гідно пройти через неї.
Щодня я намагаюся відбити себе у психозу, в якому крутишся як у центрифузі, нескінченно гортаючи новини. Витягаю себе як тонучу людину, міцно вхопивши за волосся. Моя подруга Тетяна запитала, чи не забагато я почала працювати. Я сказала, що я не маю вибору, я або спалюю свою енергію в переживаннях, або творю.
Відчувати життя оголеними нервами, жити з нерозумінням того, коли це закінчиться, у страху втратити близьких, втомившись від власної ненависті. Що ще можна робити в цьому стані, як не підтримувати один одного і, хоча б на зло, цьому кровожерливому хаосу, який вторгся в Україну. Зберегти почуття власного і не метатися в жаху, адже саме цього хоче від нас цей упир.
P.S. Відео на ютюб каналі виходитимуть двічі на тиждень, у вівторки та п'ятниці, всі будуть про те, як зберегти себе під час війни. Дисципліна та структура, найкращий засіб від хаосу та безпорадності.
На фото байрактар