Сьогодні я хотіла б з вами поговорити про втрату цілісності особистості.
Кожен із нас перебуває зараз у певному потоці подійності, і до цієї подійності ми не були готові. Тому виникає відчуття безпорадності та неможливості контролювати подійність.
Я, яка живе в Україні, можу вам сказати, що у нас ситуація змінюється щодня. Тобто кожен день, за якимись напрямками йде наступ і люди, які спокійно жили у своїх будинках, змушені втекти.
Люди потрапляють під обстріли, їх грабують, дівчат неповнолітніх навіть ґвалтують і тому людина, яка спокійно жила у своєму будинку, вона не готова до того, що вона зараз з цим зустрінеться.
І наша особистість як би розсипається на шматочки. Вона не здатна утримати свою цілісність, тому що не утримується картина світу. Тобто та картина світу, яка була в людини з війною зруйнована. Приходить та подійність, якої не було в досвіді і тому немає досвіду її проживання.
Тобто, якщо ми нашу особистість ми можемо уявити як якусь структуру, ця структура історично склалася, як вона склалася, це вже інше питання, але ця структура вона починає від подійності непередбачуваної розсипатися. Тобто, враження, що ти як розсипаний горох або як розсипана по підлозі гречка.
Тому що наша зовнішня атрибутика – наш дім, наша робота, наша сім'я, вони створюють певний каркас. Ми відчуваємо себе в будиночку, і ми розуміємо, на що ми впливаємо, що від нас залежить.
Коли від нас нічого не залежить, тобто ми почуваємося ось цим паперовим корабликом у потоці, ми розсипаємось на частини. Місця кріплень (малюнок – рожеві точки на малюнку) – це наші цінності, наші моральні принципи, наша цегла, наша основа, на основі якої ми формуємо нашу картину світу.
Як тільки картина світу порушується, людина розсипається і їй необхідно зібрати себе заново з урахуванням обставин, що склалися. Тобто зараз більше пощастило тим, хто пластичний, хто швидко підлаштовується під поточну ситуацію.
Так як у нас ситуація змінюється постійно, тобто йде обстріл нових міст, і кількість біженців збільшується, багатьом треба зриватися і бігти. Тому доводиться стежити весь час за новинами, звідки йде наступ російської армії.
І через це ми розсипаємося і не встигаємо зібратися, як подійність знову змінилася. Вона знову не та, до якої ми себе налаштували.
У людини, в стані цього стресу виникає три реакції на страх. Бий. Замри. Біжи.
Коли людина вибирає стан «Біжи», тобто вона зустрічається зі своїм страхом, з неможливістю контролювати, впливати на це і починає тікати від того місця, де вона знаходиться. І, в стані втечі, людина стає жертвою, тобто є переслідувач, на даний момент це російська армія, яка з бойовими діями наступає і людина розуміє, що вона безсила. Я зараз говорю здебільшого про жінок та дітей, і про тих, хто не готовий взяти до рук зброю для того, щоб захищати Україну.
Коли людина біжить, вона почувається загнаною, тобто за нею наче женеться зграя собак, від якої йому треба втекти. Отже, в стані жертви людина відчуває себе слабкою, вона розуміє, що її зараз можуть затоптати, з'їсти та вбити.
Найгірше, коли людина обирає "Завмерти". Тобто, він у завмерлому стані не може робити взагалі нічого, він не може ні чинити опір тому, що відбувається, ні бігти.
Дуже багато людей, дізнавшись, що йде наступ, що вже, наприклад, у сусідніх містах та селах є вбиті, завмирають від страху. Вони не можуть рухатися, вони не можуть евакуюватися. Вони сидять і чекають, коли ситуація вирішиться сама собою.
Важливо розуміти, що якщо ви перемістилися із зони бойових дій, з епіцентру небезпеки в безпечніше місце, то в цьому безпечному місці доводиться збирати свою особистість наново. Тобто, якщо ви знаходитесь в стані жертви, що біжить, ми повинні розуміти, що ви намагаєтеся зберегти недоторканою цільну (малюнок - перша конструкція) конструкцію і прибігши, ви спробуєте відновити її знову.
Знову відновити її не виходить, тому що у вас вже є пережитий досвід, його необхідно інтегрувати, включити та зібратися вже в деякій новій конфігурації. Людина намагається якось зібратися, але в неї не виходить, тому що в неї не вбудований, не інтегрований досвід. Він хоче забути той жах, що він пережив.
Тож для відновлення структури особистості необхідна інтеграція отриманого досвіду. Тобто, постаратися його не стерти, потихеньку його інтегрувати всередину.
Коли людина вже змирилася, припустимо, з поточною ситуацією, тобто вона змогла прийняти ту небезпеку, яка зараз є, вона вибудовує конструкцію своєї особистості. І дуже важливо, щоб у центрі цієї конструкції була його індивідуальність, його персона.
Багато хто, наприклад, ті, що евакуйовані, говорять про те, що вони намагаються щось робити, але в них нічого не виходить. У дуже багатьох людей зараз почуття провини, через те, що вони недостатньо допомагають наблизитися до перемоги. І вони починають кидатися у волонтерство, починають змушувати себе робити те, що їм не хочеться.
Якщо ви змушуєте робити себе те, що не хочеться, вам це дуже швидко набридне. Ви втратите інтерес і цей примус закінчиться тим, що ви зненавидите і того, кому допомагаєте, і навіть себе. Тому дуже важливо зосередитись на тому, що вам подобається, що вам хочеться робити, що у вас виходить.
Так, це необхідно трансформувати, наприклад, як я трансформувала своє дослідження внутрішнього світу під сьогоднішні реалії, під стан війни, під стан того, що багато хто в стресі. Але моя діяльність, дозволяє мені одночасно бути корисною суспільству, допомагаючи людям проясняти, що відбувається в них усередині і водночас займатися улюбленою справою.
Тобто, виходить, у мене в центрі залишилася моя суть, я роблю те, що вмію, в чому я експертна але в той же час я спробувала вбудуватися в поточну ситуацію.
Коли ви, наприклад, волонтерите, важливо спостерігати за тим, щоб ви не почали знущатися над собою, тобто не почали примушувати себе робити те, що вам занадто, те, що вам несила.
Дуже багато людей зараз позбулися бізнесу, втратили роботу. Я чула таку статистику, що одна четверта залишилася від бізнесу, інший перебуває у такому пластичному стані, тобто якийсь бізнес загинув повністю, якийсь ще на плаву. І зараз важливо підтримувати нашу економіку, тобто волонтерство це те, що робиться безоплатно, це допомога, це необхідна частина і коли людину позбавили домівки, позбавили бізнесу, для неї волонтерити це іноді єдиний вихід.
Волонтери це також ті люди, які зараз не можуть спокійно дивитися на те, що відбувається. Тут треба прислухатися до себе, комусь волонтерство це саме те, що треба, для когось тероборона, це те, що треба, для когось це щось нестерпне. Тому важливо прислухатися до себе, ви не будете ефективними в тому місці, де ви себе примушуєте. Ви ламатимете себе.
Отже, повернемося до нашого кристала (малюнок - у центрі конструкції знаходиться індивідуальність), підіб'ємо деякий підсумок.
Важливо зберігати контакт із собою, може обсипатися ось це все (малюнок - зібрана конструкція навколо індивідуальності, намальовано блакитним кольором), ось цей зовнішній антураж, я, наприклад теж та людина, яка це переживає. У мене розсипався бізнес, бо зараз людям потрібні гроші для того, щоби вижити, а на проекти у них немає. Я втратила дім, втратила екран, який у мене був, втратила світло (для роботи) і т.д. і т.д., втратила деяких клієнтів, але важливо зберігати всередині те, що не руйнується.
Для мене неруйнівність, це моя особистість – хто така Ольга Демчук? що вона може? І вона робить зараз те, що може. Якщо ви починаєте себе змушувати робити те, що вам ну взагалі не підходить або ж більше, ніж ви можете, це вже садизм по відношенню до себе. На садизмі ви далеко не поїдете, ви будете зламаною людиною.
Тому, здавалося б, у ситуації стресу, у ситуації ось такого стихійного лиха, як війна, що означає Я? що означає моя особистість? Але вона саме те ядро, довкола якого ви зможете зібратися. Тобто найголовніше — це зберегти контакт із собою (зелене ядро на малюнку). Може зруйнуватися це все (що намальовано блакитним на малюнку), але дуже важливо не втратити свою суть, не втратити відчуття що ви є.
Для людини дуже важливо ставити цілі у майбутньому, тобто те, що знаходитися десь там за обрієм теперішньої подійності. Важливо вміти бути і в теперішньому, справлятися з поточними викликами, тримати вушка на маківці і реагувати оперативно, але дуже важливо мати мету, мати своє майбутнє, до якого ти йдеш. Це майбутнє може змінитися, але ставити перед собою стратегічну мету важливо, інакше у вас не буде вектору, ви не розумітимете куди вам йти.
Навіть ті люди, які зараз, я ось читала - садять цибулю зелену або ж садять вже помідори, розсаду висаджують, вони мають на меті виростити це. Аж до того, що в горщику посадити щось, що росте.
У вас має бути векторність, має бути спрямованість. Тому що ви не зможете змусити себе щось робити, якщо ви не розумієте, чого ви прагнете.
Я, наприклад, перед собою поставила за мету зберегти свою особистість, максимально допомагати тим людям, які зараз поряд зі мною, підтримувати чоловіка, підтримувати сина, підтримувати свою сім'ю, яка є, дбати про них, наскільки це можливо. І намагатися хоча б трохи покращувати те, що є. Тобто важливе зростання. Важливо розуміти, чого ти прагнеш і весь час тримати руку на пульсі – який у мене зараз стан?
Тоді ця розібраність сконсолідується навколо цього зеленого ядра, навколо вашого Я і щоб з вами не відбувалося, це залишиться неруйнованим. Навіть якщо ви переживаєте стрес, ось наприклад, як у мене, на моїй вулиці в будинок потрапила ракета. Цей стрес мене вибив повністю, я не могла виявити це зелене ядро, але я дала собі час. Я собі говорила - Оля, ти зараз у стресі, шукай опору на себе, шукай опору всередині, шукай, де ти і через якийсь час я це виявила.
Зараз я намагаюся бути в курсі поточних подій, неможливо не переживати за той народ, який зараз страждає від вторгнення російської армії, неможливо не бути причетним до тих людей, які втрачають близьких, до тих втрат, що зараз наносяться нашій країні, але в той же час важливо залишати частину свідомості, яка чуйно стежить за станом усередині. Це допоможе вам зібратися, це допоможе зберегти внутрішню цілісність.
Я всім серцем із Україною! Дякую тим, хто не живе в Україні та підтримує, мені дуже радісно читати ваші коментарі!
На брехні не може бути побудована особистість, на брехні не може бути створена жодна структура. Якщо структура створюється на брехні, вона розсипатиметься і треба величезну кількість зусиль для того, щоб обманювати себе, не бачити факти.
Я, як і раніше, банитиму тих, хто бреше в коментарях, хто не перебуває зараз в Україні і не хоче визнати те, що українці, яких вбивають, краще знають, що з ними відбувається, ніж хтось, який знаходиться десь там і дивиться якісь відео.
Посилання на вiдео: https://www.youtube.com/watch?v=ZMSGEN6kXps&t=10s
Автор Ольга Демчук
Конспект записала Anna Medvetskaya