Mateus 3

Соромʼязлива ненависть

Шкіра Всесвіту
Глибоко видихнути і всістися зручніше не пропоную.

Моє натхнення не прийшло.

Навіть на ненависть нема сил, як не дивно, а на сором трохи залишилось.

Починаю закіпати незадоволенням, і будь-що хочеться виправити в собі. Як це так, сили жити й творити на нулі?

Але необхідність бути натертій до блиску ПП-цукерочкою підіймає з погрібальної ями. Тільки воскресаю не я, а моя шкірка, як привид на бензині з сорому й претензій до себе.

Не хотіла я цей емоційно-тілесний напрямок описувати.

Хотіла казку написати, що жила-була собі така Ненависть і, як дізналася, що вона не красива, так і з'їла себе від сорому живцем.

Або про бабусю свою розповісти комедійно. Що вона носить рожеву в'язану хустинку.

Що колись відмовилася йти їсти в кафе після виснажливого дня в місті, бо штани на ній не для ресторану.

І нема в неї таких родичів чи сусідів, які б її влаштовували. Особливо діти виявилися нікудишніми. Злиться навіть на померлих, бо вони, паршивці, їй у снах не приходять.

Але ні, не розкажу, бо бабуся справилася.

Життя і любов у ній перемогли ненависть і сором, хоч вона в це й не вірить.

Я знаю, бо люблю її.