Як, навіть у катастрофічних умовах, продовжувати еволюціонувати як особистість.
Вчитися керувати емоціями залежно від величини реальної проблеми. Наприклад:
Під час повітряної тривоги дізнатися чому її оголосили. Пробувати регулювати величину емоціювання залежно від того, скільки й чого атакує місто, в якому ти живеш.
Чи відрізняються твої емоції при атаці на місто, коли: 1. Летить один або два шахеди 2. Летить десяток шахедів 3. Летить балістична ракета 4. Летить десяток балістичних ракет
Зрозуміти, чи ти зараз емоціонуєш лише з приводу цієї конкретної загрози чи додатково про щось особисте, у чому ти собі не хочеш зізнаватись?
Спостерігати, як довго триває стресовий емоційний стан після відбою.
Спостерігати, як повітряна тривога стає можливістю дозволити собі ті емоції, які ти забороняєш собі.
Спостерігати, як відбувається коливання між станом жертви, яка страждає і станом озлобленості, що супроводжується викидом агресії.
P.S. Всі пости в цій рубриці без інструкцій про те, що робити і як правильно робити, а про можливість бути більш уважним до себе і робити щось конструктивне для себе, навіть у стресі.