У повітрі витає швидкий розгром російської армії. Голова Луганської ОВ Сергій Гайдай дуже точно, на мою думку, описав майбутні події. Масований обстріл о третій-чотири годині ранку, який триватиме кілька годин і потім почнеться наступ заліза з м'ясом. Поки що збирають і те, й інше, і вже кілька тижнів, і це добре, що воно не збирається, як раз Україні довезуть наступальну зброю.
Епохальність та грандіозність. Це є у всіх останніх російських фільмах про війну. "Бійтеся. Нас орда!". Згадується відповідь із КВК: "А нас рать!" і всі ці слова цієї відповіді треба читати разом. Нав'язливе бажання злякати і вразити собою, що базується на власному уявленні про пріоритети. Понти та страх. Якщо я боюся і підкоряюся, то й ти зробиш те саме. На цьому принципі і побудовано російську армію: "Ви нападете на Україну, вас злякаються і втечуть. Якщо ви злякаєтеся, ми вас розстріляємо". Кажуть, загороджувальні загони в російській армії діють з моменту перших невдач.
Вийшов із книгою "Війна та мир", затриманий. Підняв банківську картку "Мир" затримано. З чистим листом вийшов теж. Все зіткано зі страху і іншим пропонується теж тільки страх, його вже настав час продавати замість матрьошок. "Російській страх говорити", російський страх виявляти себе", "російський страх думати інакше". Замість наркотиків треба продавати, щоб вдихнути його і подумати: "О, так я чудово живу, виявляється".
Багато моїх клієнтів так і сказали: "Господи, на яку дурницю я вам скаржився/лась до війни. Виявляється, у мене все чудово було". У всіх нас з'являться нові еталони, для порівняння. "До війни", "під час війни", "після війни". Будемо, як наші бабусі та дідусі випиваючи говорити тости про мир і поминати хвилиною мовчання тих, що пішли.
У Української армії немає грандіозності та епохальності але й страху теж немає. Тому що за спиною дім та сім'я. Українська армія щодня війни ставала чисельнішою. Бажаючі захищати свій дім вишиковувалися в черзі перед військкоматами і, не дочекавшись, йшли до ТО. Поки підрозділ проходив оформлення необхідної документації, чоловіки вже воювали. Їм не платили за це, навпаки, вони самі вкладали власні кошти на купівлю зброї та амуніції, вся Україна озброювала, одягала своїх захисників. Потроху прокидався і світ, доставляючи нам дедалі більше озброєння. Час був за нас.
І ось, чекає зустріч двох армій, на Донбасі. Одна з яких збільшилася на сотню тисяч, що рвуться в бій, друга мало того, що стала нечисленною, їй ще й страшно. В однієї армії побільшало зброї (у тому числі сучасної), у другої, менше. Навіть моя некомпетентна жіноча логіка нагадує, що у повітрі витає розгром російської армії.
Війна не закінчиться за тиждень, але наприкінці весни на допомогу нам прийде російський дефолт. А всю весну збільшуватимуться поставки зброї та готуватимуться нові підрозділи, які вже навчені за цей період. І їх не треба вмовляти і, тим більше, примусово мобілізувати, вони зачекалися.
9 травня планую повернутися до Києва. Скучила за домом.
На фото: Польща надіслала першу партію танків Україні.