Блог

29-й день війни. Вперше в житті.

Українська
Вперше в житті я так ненавиджу. Я не знала, що я здатна на таку злість. До бажання вбивати, до прокльонів і до мрії про розруху та знищення окупантів. Я не можу припинити падати в лють, мені іноді здається, що багаття ненависті в моїх грудях починає загасати, але мордор тільки нарощує звірства, і воно палає. Щодня, ось уже місяць я ненавиджу. Сьогоднішня новина про створення таборів для українців та відправлення їх на Сахалін виявилася нестерпною, нестерпно знати, що вони вже господарюють та окопуються за окупованими територіями, зачищають тили, знищуючи патріотів.

Вперше в житті я зрозуміла, що уряд цілої країни, ЗМІ, пропагандисти можуть так цинічно і витончено брехати. Вся ця брехня мордора, пишномовне виправдання зла, вивернута на виворот реальність, звинувачення у власних злочинах інших. Знищення десятків тисяч власних солдатів, без можливості їх поховати, зі зберіганням їхніх трупів у поліетиленових пакетах у морзі Гомеля, спалюванням у пересувних крематоріях, з запереченням їх смерті. Колапс власної економіки з перекладанням відповідальності на інших.

Вперше в житті я зіткнулася з одночасним нападом на всі мої моральні принципи та цінності. На істину, на свободу, на гуманність, на дітей, на дім, на мою сім'ю, на мою творчість. Я пам'ятатиму атаку в коментарях зведених з розуму жителів мордора, на мої пости та відео. Стільки образ та ненависті тільки за те, що я повідомила про бомбардування та евакуацію, я не отримувала ніколи. Сотні тих, хто писав мені про те, як я допомагаю їм і як змінилося їхнє життя завдяки мені, злетіли отруйними зміями і атакували. Ми не встигали з командою банити їх.

Вперше в житті я зрозуміла, що здатна на таке співчуття, співпереживання, співчування та любов до мільйонів людей. Здатна на таку відданість Україні та таку жорстку, принципову позицію. Дивовижне єднання, спільність з такою кількістю людей, у якій тобі так просто зрозуміти де свій, а де чужий, де добро, а де зло.

Вперше в житті, я особисто познайомилася з війною, з бомбуванням, евакуацією, стала жінкою, яка чекає на чоловіка з війни.
Вперше в житті, я чекаю на перемогу, над окупантами, не тільки чекаю, а й впевнена в ній, спираючись на логіку та факти.

Вперше в житті, я дивлюся повністю виступ глав держав, НАТО, Європейського союзу, розуміючи, що наша перемога залежить багато в чому від їхньої підтримки. Я стаю політичним аналітиком, вчуся читати між рядками і сьогодні щиро тішилася словами Столтенберга, про надання Україні протиповітряного озброєння, бо воно врятує багато життів, споруд і, можливо, мій дім також.

Вперше в житті я зрозуміла, як багато я зробила для своєї особистості, яка дієздатна, ментально заможна і витримує ці емоційні навантаження у цьому пеклі. Я відчуваю контакт зі своєю душею, яка розкине гілки після нашої перемоги, і зростатиме на благо людей.

Дякую нашим ЗСУ за можливість бути живою та вільною.
Дякую Богу, за таку долю.
Амінь.

На фото виступ президента Америки на позачерговому саміті НАТО, присвяченому безпеці України.

Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya