Люблю кінний спорт, це безпечний ризик. Спочатку я вивчив рись, потім галоп, потім спробував стрибати через низенький парканчик, а загалом вийшло брати метровий бар’єр. Головне — нарощувати складність завдання постепово, повільно. Ти звикаєш до коня, він звикає до тебе, твій мозок звикає до страху.
Страх є завжди, заради страху я і сідаю на 600 кілограмову тварину, яка може мене прикінчити не додаючи зусиль. Та сторіччя взаємодії людини з цими тваринами дає уявне відчуття безпеки, начебто людина підкорила цю верхівку, ми знаємо що робимо, у нас є багато знаряддя, ми вищі за парнокопитних, ми любимо грати зі смертю. Після переляку з’явиться не тільки втома, а і високомірне відчуття володіння ситуацією, відчуття контролю над смертю. З’явиться, якщо ти зможеш рухатись.
Одного дня я тренувався щоб подолати нову висоту з конем на ім’я Каспер. Каспер був дуже швидкий і надзвичайно чуйний, а я був достатньо самовпевнений, щоб йти далі навіть не маючи достатньо досвіду. Спроби йшли одна за одною, нашпиговуючи кров солодким адреналіном, і постепово втомлюючи м’язи. Поворот, прискорення, руки, посадка, ноги, поштовх, стрибок... приземлення, похвали коня! Коло і знову поворот, прискорення, руки, посадка, ноги, поштовх.. кінь стрибає, а я лечу на землю вперед спиню. Я вже розумію, що втриматися не зможу, та рефлекси діють не зважаючи на мої думки — руки міцно стискають вузду, чим тягнуть коня, що намагається завершити стибок — у несподівану сторону. Каспер лякається зміні цетру ваги і натягування рота в сторону. Тварина налякана і від несподіваності і відразливості почуттів, різко пручається, вириває вузду гострими поворотами могутньої шиї спочатку від мене, а потім робить розворот в той бік куди летить моє тіло. Долі секунди достатньо моєму мозкові щоб побачити траекторію ризику для мого життя — 600 кілограмова туша зараз переїде моє тіло копитами, тіло вже розплющується падінням горілиць ідеально щоб по ньому пробігти. Єдиний рух що встигає активізувати мій мозок — це затамувати подих і заплющити очі...
Безпека для мене поняття ілюзорне і занадто відносне. Високомірне, нерозумне, сліпе. Прохідний бал щоб зробити те що хочется — це знайти безпечну сторону і відмовку чому щось тебе не вб’є цього разу. Безпека набагато страшніша за зважений ризик.
Я видихаю і відкриваю очі. Я все ще на піску. Чую як до мене йдуть тренери. Чую м’яке храпіння коня, бачу стелю і обережно повертаю шию бо не впевнений чи цілі мої кістки. За 20 сантіметрів від мого обличчя стоять копита. Стоять і не рухаються. У декілька секунд з галопу і стрибку Каспер зробив зміну до повної і остаточної зупинки. Зупинки перед моїм обличчям.
Ні, це не мій контроль і зваженість врятували моє життя. Це була чуйність тварини, яка вирішила не ризикувати.