- Ти бачив, з яким смішним обличчям вона бігла на балкон?
- Ага, недоумкувата жінка в піжамі.
- Ми з балкона їй назустріч, як дві рисі, притиснувши вуха, а вона на балкон, ось сміху-то було.
- Злякалася, думала нас прибило. А це ми той горщик з квіточкою прирекли. Була квіточка і немає.
- Був горщик і теж немає. Ха-ха-ха.
- Два бандито-ганкстерито.
- Не ну її трошки шкода, їй же цей срач за нами прибирати довелося.
- Ти, Кузя, м'якотілий, ми ж її радість і їй пощастило, що ми її обрали.
- Ні, Наф, не так було. Це вона нас обрала.
- Кузя, ти нудний. Яка вже різниця, хто кого вибрав. Вона, ми... Ми вже тут?
- Тут.
- Нехай подякує, що ми просекко її на балконі не випили.
- А якби ми його відкрили своїми маленькими лапками?
- Ну ми ж Кузя, ростемо і лапи наші виростуть. Тоді і можливостей у нас стане побільше.
- Але ми її звичайно дістали цією нічкою, Наф. Вона вже не витримала і прийшла нас роз'єднати. Схопила мене і понесла в ліжечко спати. А у мене лапи мокрі, живіт мокрий.
- У мене теж лапи мокрі були, добре, що вона мене не спіймала, а тебе.
- Ага. Але думаю, вона зрозуміла, що ми у фонтанчику з водою феєрверки лапами робили.
- Ти, Кузя, людей ідеалізуєш. Вона подумала, що бідні сироти не могли зрозуміти, як воду пити, і лапками, лапками її черпали.
- Наф, але ж поруч була калюжа і сліди наших лап.
- Ну і що, прочухана не було?
- Не було.
- Значить, не зрозуміла.
- А раптом вона добра. Або ще гірше, подумала, що ми дурні.
- Я, Кузя, себе в дзеркало бачив, про мене такого думати не можна, я занадто гарний.
- Ні, ну я теж симпатичний котик.
- Я кращий!
- Ти красивіший, визнаю, але я стратег, а ти розбишака.
- Добре, добре, але красивіший все одно я!
(На фото зліва Кузя, він менш пухнастий. Справа Нафаня. Спіймані і знешкоджені)