Ідея з перекладання провини за розруху з керівництва на зовнішню причину дозволить на озлобленості ще побрязкати зброєю саме цей термін, що не прораховується. Охочих грабувати та вбивати "братський народ" за гроші буде тим більше, чим нижчий курс валют. А міські жителі мордору звикатимуть знижувати свої запити, як і раніше мовчки боятися, що-що, а "воронками" їх залякали досить сильно, та й генетична пам'ять про репресії сильна.
Згадується Ізраїль, який давно живе з подібними кровожерливими сусідами, але має "залізний купол". Багатьом нам доведеться змінити мирну професію на статус військового. Кордони з ОРДЛО на деякий час стануть довшими на сотні кілометрів, і порушення їх вимагатиме контрнаступу по всьому фронту. Для цього ворог має бути ослабленим настільки, щоб не чинити опору, ми дочекаємось цього, щоправда, Донецьків стане більше.
Ми, безперечно, переможемо, санкції досягнуть того рівня, коли країна настільки залежна від іноземних товарів та комплектуючих зхлопнеться і будуть голодні бунти зі збройною анархією. Але мене зараз турбують не стратегічні перемоги, а люди, які залишаються вже там і ті, що поїхали за кордон, але не можуть почати жити, бо чекають.
Я дивилася розгін демонстрації у Херсоні та згадувала Білорусь. Говорити про протести бадьоро можна, поки там не з’являється твій чоловік, син чи дочка, після цього ти благатимеш на колінах не ходити туди. Я виїжджала зі своєї історичної батьківщини і знаю, як важко починати з нуля, важливо пам'ятати, що всі ваші навички ви забрали з собою. Тим, хто залишився в Україні, на території контрольованої ЗСУ зараз психологічно легше. Тому моє серце і душа зараз з тими, хто вже за цією територією, я розумію, як це важко, і хочу хоча б цим постом висловити свою підтримку.
Я особисто готую себе до довгого забігу, з України їхати не збираюся. Розраховую на півроку до року жити як в Ізраїлі і всіма силами допомагати українцям витримати це випробування, як психолог або як військово зобов’язана, покаже час. Зберегти ресурси, економіку, а головне особистості людей.
Нагадую, що цей пост жіночі фантазії, що не претендують на достовірність, не витрачайте енергію на нелюбов до мене. Тільки час нас розсудить.
Хоч би вже якнайшвидше отруїли, цього сатану, кожен день його життя зараз, це тисячі занапащених життів.
Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskay