Mateus 2

Надія у безвиході

Вчителька (Осіпова Даша)
Кожен день. Кожен божий день я думаю про те, шо ми будем сьогодні їсти. І завтра. І шо приготувати.

Яйця на сніданок? Сир? М'ясо куплять? Розморожувати? Заморожувати? Викидати?

Суп варить? А ввечері? Шо ввечері? Може обійдемось фруктіками? (спойлєр - ні).

Готуєш вечерю і думаєш господі хоч би хватило б ще на завтра. Шо він візьме з собою на обід? А ти чим будеш обідати?

Піти в магазін чи може він сам сходе?

То таки м'ясо чи риба?

Крєвєткі дорогі, нада якийсь повод. А якшо повод є, то вже тоді треба якесь вино. Яке він любе вино?

А я яке?

Але я не хочу сьогодні вина.

Тоді і крєвєток нема чого куплять.

Боже, в нас знов закінчились яйця. Куди вони діваються? Мені здається він їх тихенько викидає в унітаз, шоб я кожен раз панікувала шо в нас закічились яйця.

Може приготувать пірог? Але я ж його сама буду їсти. А я тільки схудла, ну який мені пірог щас.

То шо, все таки риба?

Але ж буде вся хата вонять. Але нічо, то так пахне багатство, най буде.

Він не їсть рис. Боже, яке ж випєндрьожне, він не їсть рис. Риба з чим тоді? Гречка? Вермішель? Крупа Артек?

Лягаю на підлогу. Боже, дай мені сил. Якшо бєзисходность існує, то вона в мене в холодільніку зараз.

А якшо в цьому світі існує надія, то вона в катлєтках. Яких можливо вистачить ще і на завтра.