Mateus 2

Спільна окремість

Гумореска
Проводжу відкриту лекцію на тему “Щасливі стосунки: відстань допоможе!”. Притишене світло в кімнаті, на всю стіну презентація з промовистими слайдами - креслення, мистецькі зображення, схеми, діаграми. На мені нова приваблива сукня, баланс формального стилю та жіночої легкості. Мовлю розважливо, спокійно, без дрожу в голосі. Аудиторія сповнена уваги й зосереджена на оповіді.

Подружжя ведмедиків затамувало подих від захвату, Барбі та Кен трохи розгублені від почутого й сумно хитають головою на знак згоди з почутим. Панда поквапом нотує так, ніби боїться пропустити бодай одну думку. Пінгвіни на настінному фото от-от зірвуться до оплесків. Направду, сьогодні вдало виходить. Певно, я вже дорослА до ширшої аудиторії. Тож піду в поле, понесу своє Слово Нового Дня отарі овець.

Після задушливої близькості - обіймаю-аж-вичавляю-піт, цілую-як-проковтую, повчаю-до-мізків-навиворіт - дорога хіба в дикі ліси та самотні пустелі. Бодай там трохи розвидниться перед очима й тіло знову вертатиме собі контур.
Бо ж бачити іншу людину, чути й відчувати її, запустивши на периметр власного світу, не перетворивши її на маріонетку власного божественного театру - непроста задачка, для дорослих дівчаток. Граймо далі. На скільки секунд вистачить мене наступного разу?