- Бане, я чула, як ти гарчиш, коли в домофон хтось дзвонить.
- Вони порушники мого спокою, нема чого тинятись і турбувати котів.
- Знаєш, я теж спочатку сприймаю контакт із іншим, як атаку на свої особистісні кордони, доводиться посунутись, щоб дати йому місце.
- Ммм, у тебе, крім мене, є ще внутрішній кіт - звір, який хоче бути господарем простору. А домінувати на самоті завжди легко.
- Думаю, саме тому для людей самотність одночасно прекрасна, але й тяжка.
- Так, мені теж не подобається, коли тебе нема вдома. Оптимально, коли ти є, але як персонал, який мене обслуговує. Коли мені треба, ти даєш собою користуватися. Коли я хочу поспати, навшпиньки ходиш по будинку. Ну там ще вода, їжа та, звичайно, мене треба гладити.
- Ти мені так і не сказав, як ти хочеш, щоб я тебе гладила.
- Ох, до чого ж ви дурні, люди. Ти на мій хвіст дивись, він тобі все скаже. Уважнішою треба, Олю,бути, уважнішою.
- Який ти хитренький. Ось я маю робити, що тобі треба, а ти не повинен.
- А що тобі від мене треба? Відразу скажу, що туалет я мити за собою не можу, у мене лапки.
- Не про туалет мова, а про те, щоб ти лежав на мені, коли я сплю не так, як тобі хочеться, а як мені подобається.
- Це знущання, Олю. Я подам на тебе скаргу до товариства захисту тварин. Ти примушуєш кота робити те, що треба тобі. Неподобство.
- От і поговорили. Тобто ти головний, і мені треба під тебе підлаштовуватися?
- Олю, не нахабній, достатньо того, що я тебе терплю, це нелегко, так що будь хорошою дівчинкою, і тоді, можливо, ми зможемо домовитися з приводу наших стосунків у ліжку.