Блог

Число звіра.

Українська
Можна умовно розділити суть особистості на два початку, звірячий та людський. Яскраво виражений звір і є "психопат". Звір відторгає, зневажає людське, бо вважає це своєю вразливістю. Сором, почуття провини, і необхідність враховувати іншого роблять звіра слабким.

Мета звіра домінування та поглинання. Відповідно інші для нього мають інтерес тільки як те, що можна "з'їсти", "мати" і "підпорядкувати". Звір не вміє створювати, примножувати, може плодити лише потомство, яке він сприймає як частину себе, свою копію і нею "осіменює" територію.

Після звіра залишаються спустошені землі, руїни, з обов'язковим знищенням усіх, хто може загрожувати владі звіра. "Якщо ти не хочеш служити мені, я з'їм тебе".

Голод звіра невгамовний, йому завжди мало, і якщо він не може поглинати чужих, він починає пожирати своїх. Для звіра поглинання, знищення, підпорядкування якнайбільшої кількості це і є еволюція, він так "зростає".

Звір хоче вселяти страх, чим більше живих істот боятися його, тим більше могутнім, непереможним він почувається.

Звір не знає сорому, тому брехня це його мова, його спосіб спілкування. Обман для нього це спосіб "мати", піднестися, підпорядкувати. Звір ховається за маскою "месії", "визволителя", щоб долучити слабких та недалеких під псевдо праведні гасла, зробити їх своїми рабами. Насамперед він позбавляє їх людяності, він поглинає їхній ресурс, і їх самих. Турбота невідома звірові.

Звір, часто це не одна людина, це може бути нація, народ, який вирощує свого правителя. Такий народ, це завжди спочатку "жертва", він переповнений страхом, почуттям провини, соромом, і щоб позбутися цього, він вивертає навиворіт всю цю слабкість, створюючи жахливого антагоніста, звіра, компенсацію своєї апатії та безволі.

Навіть якщо знищити звіра, він повертається, надто вабить він слабких і порожніх людей, як можливість не напружуватися, еволюціонуючи до людини але при цьому набути сили, грошей і влади. Якщо ти "жертва", то будеш шукати звіра або сам станеш ним непомітно для себе.

Для ілюстрації використано картину У. Блейка "Червоний дракон"

Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya