Коли вона стоїть навпроти нього, вона не бачить його обличчя. В нього немає обличчя. Він - це дихання. Це запах. Це очі. Очі-океан, здається, хотіла лиш пальчиками спробувати, а накрило з головою. Обличчя немає, а очі є. Хіба не магія?
У неї теж немає обличчя. Її в принципі немає. Є лиш її пульс. Значить, це все насправді. Серця немає, а пульс є. Знов ця магія, і де тільки взялась.
Вона стоїть навпроти. Ніяковіє. Повільно роздягається. Знімає з себе цинізм, і жарти. Знімає холодність і неприступність. Знімає свою корону - вона взагалі уявна. Залишається в одній білизні. Але і вона вже непотрібна, тож вона скидає з себе і гордість. Для чого? Лиш заважати буде.
Він робить крок вперед, запрошуючи її на танець. Його дотик лишає її сили волі. Замість кисню в кімнаті - чуттєвість. Люди без обличь танцюють. Музики немає, а ритм є. Якшо це не магія, тоді - що?
Вже неясно де починається його тінь, і де закінчується її. Температура піднімається все вище. І в якийсь момент вони одночасно розпадаються на атоми. Все змішалось і різко уповільнилось. В повітрі відчувається спека. А ще пульс і дихання. Де - чий? А чи це важливо?
А вранці вона бачить, як він вдягає на себе свою броню, яка лежить поруч з її. Спочатку стриманість. Потім напруженість та підозрілість. Мужність він вдягає останньою.
Коли вона вдягнеться, то теж відчує, шо чутливість зробила її зброю ще міцнішою.
І вони йдуть у світ, воювати. Кожен зі своїми вітряками, кожен окремо. Щоб ввечері знову разом оголитись один перед одним.
У неї теж немає обличчя. Її в принципі немає. Є лиш її пульс. Значить, це все насправді. Серця немає, а пульс є. Знов ця магія, і де тільки взялась.
Вона стоїть навпроти. Ніяковіє. Повільно роздягається. Знімає з себе цинізм, і жарти. Знімає холодність і неприступність. Знімає свою корону - вона взагалі уявна. Залишається в одній білизні. Але і вона вже непотрібна, тож вона скидає з себе і гордість. Для чого? Лиш заважати буде.
Він робить крок вперед, запрошуючи її на танець. Його дотик лишає її сили волі. Замість кисню в кімнаті - чуттєвість. Люди без обличь танцюють. Музики немає, а ритм є. Якшо це не магія, тоді - що?
Вже неясно де починається його тінь, і де закінчується її. Температура піднімається все вище. І в якийсь момент вони одночасно розпадаються на атоми. Все змішалось і різко уповільнилось. В повітрі відчувається спека. А ще пульс і дихання. Де - чий? А чи це важливо?
А вранці вона бачить, як він вдягає на себе свою броню, яка лежить поруч з її. Спочатку стриманість. Потім напруженість та підозрілість. Мужність він вдягає останньою.
Коли вона вдягнеться, то теж відчує, шо чутливість зробила її зброю ще міцнішою.
І вони йдуть у світ, воювати. Кожен зі своїми вітряками, кожен окремо. Щоб ввечері знову разом оголитись один перед одним.