– Так, котику, бо ти чорний, і а я свічу собі під ніс і не помічаю тебе. Буду уважнішою.
– А ще тобі треба купити тілогрійку та «Біломор», тобі сьогодні тільки їх і не вистачає для повної картини, коли ти о шостій ранку запускала генератор і заливала туди бензин. Може, ти матюкайся більше вголос, а? Бо ти якась дуже напружена й від цього смішна.
– Уявляю собі, як це було. Мені теж зараз смішно. Руки дослідниці внутрішнього світу вранці пахнуть солярою.
– Зате у нас нарешті є вода, тепер ти можеш мій туалет помити. А оті сирочки з холодильника ти краще викинь, бо ще отруїшся. Хто тоді буде мене годувати й гладити?
– Так і зроблю, котику, так і зроблю.