1. Стратегічно плануючи
2. Залякуючи себе
Зараз стратегічно планувати може лише Генеральний штаб ЗСУ, а нам доводиться лавірувати, роблячи непрості вибори. Особисто в мене найбільше злості виникає через те, що я залежна від мордору. Від того, як швидко там настане дефолт; від того, скільки в них залишилось орків, які готові вбивати-помирати; від того, скільки в них залишилось смертельних ракет та снарядів.
Армія мордору звикла вражати, навалюватись масою, закидати трупами та бомбами. Причому вбивати своїх чи чужих, їй однаково байдуже. Нас хочуть вразити смертю та залякати до стану тварин, готових погодитися на все.
Тому важливо у цей час не залякувати себе самим.
Залякування себе починається непомітно, і в якийсь момент ти можеш виявити, що крім страху в тебе всередині вже нічого не залишилось. Причому, страх не впізнається, він - туман, немає думок, і ти стаєш схожим на знерухомлену муху в липкому коконі павутини.
З яких причин ми потрапляємо туди?
Людині складно змиритись з тим, що вона не може контролювати своє майбутнє, важко навчитись жити у невідомості. Психіка намагається створити "твердий ґрунт" зрозумілого, так виникають очікування. Це деякий бажаний результат, така собі ідеалістична картинка того, як хотілося б. Якщо ти не можеш самостійно втілити бажане, то ці очікування покладаються на тих, хто допомагає, волонтерить, захищає зі зброєю в руках, веде інформаційні канали, на Америку та Євросоюз, на ЗСУ. Ідеалістичне сприйняття закінчується розчаруванням. Все не так швидко, не так добре, як хотілося б. Це жбурляє особистість у яму негативізму.
І ось тоді приходить страх, залякування себе: "все погано" , "нічого хорошого не буде". Людині здається, що таким чином вона підготує себе до найгіршого. Так виникає простір негативізму, вирва жаху, породжена самою особистістю. Вона випиває сили, радість, віру та надію.
У цьому просторі негативізму особистість починає втрачати почуття власної гідності, свою цінність. Їй здається, що вона ні на що не впливає, нічого не може, ні на що не здатна. Все це через те, що вона не може отримати бажане в повному обсязі й одразу. Цю вирву важливо виявити всередині та локалізувати, зрозуміти причини її появи.
Думаю, зараз кожному з нас важливо перемогти в особистій війні всередині. Нас залякує мордор, він хоче придушити нашу волю, бажання бути вільними, і тому сприяти йому - плодити внутрішній жах не варто.
Саме час згадати про змирення, але не безвольне, рабське схиляння голови на плаху, а про змирення з тим, що наша перемога - це достатній привід для того, щоб не ставати зламаною жертвою і боротися за себе зі своїм страхом.
Ми вже втратили багато і багатьох, але не втратили Україну. Саме час навчитися жити не тiльки у своєму хочу.
На фото Маріупольський драматичний театр до та після бомбардування армією рф
Автор Ольга Демчук
Переклад Наталiя Знайдюк