За весь цей час неодноразово ловила себе на думці, що я винна в тому, що не померла, не загинула. Щоразу, читаючи про смерть дітей, героїв, волонтерів, відчувала свою поганість через те, що це сталося не зі мною. Коли чоловік надіслав фото у формі, а потім син поїхав допомагати до Києва, а невістка сказала, що "москалі" обіцяли її знайти та вбити, за зухвалість у відео та коментарях у чатах, а мені люди почали писати, що їх підтримують мої відео та пости, я заспокоїлася. Вся родина при справі. Вся моя команда «Дослідження внутрішнього світу особистості» – однодумці. Ми разом. Свої не загубилися.
Мені важливо розуміти, який сенс у моєму житті, відчувати вектор і мету, до якої я йду. Важливо намацувати, нехай навіть у темряві ту саму нитку Аріадни. Мені не так важливо дійти, мені важливо розуміти, що я йду туди. Мені подобається та компанія, в якій я зараз опинилася. Коли я жила в Білорусі, мені говорили, що я надто зухвала і волелюбна, а в Україні виявилася норм, підходяща.
Гребу маленькими веслами, на паперовому кораблику, в потоці бурхливої вогняної річки. Але серцем чую, що гребу куди треба і з тими, кого люблю, і з тими, з ким готова зустріти будь-який результат. Тепло від цього і світло на душі. З вірою в Бога та ЗСУ зустріла я закінчення 37-го дня героїчного протистояння України агресору.
Фото: Київська область майже повністю звільнено від окупантів.
Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya