Вчора я читала вірші на благодійному вечорі, кошти від якого йшли на ЗСУ. Мій чоловік з волі випадку між двома відрядженнями опинився в Києві на 12 годин і прийшов на мій виступ. Квиток йому дістався в останніх рядах, і моя подруга поступилася йому своїм місцем поряд зі сценою. Вона пересіла на диван, розрахований на трьох, але на якому цілком вистачало місця і чотирьом. Двоє з тих, хто сидів, були дівчата з моєї команди, вони максимально посунулися.
Але там була одна чужа, четверта, і вона почала обурюватися. "Чому ви тут сидите?" Моя інтелігентна подруга докладно все почала пояснювати. Ось ця жінка на сцені дружина цього військового (чоловік був у формі), він проїздом, я поступилася йому своє місце. Жінка дивиться на військового, дивиться на мою подругу і відповідає: "Я заплатила гроші і хочу сидіти з комфортом. Ідіть".
Моя подруга почала ще раз пояснювати ситуацію. Ось військовий, ось його дружина, я поступилася місцем. Дама була непохитна: "Я заплатила гроші і хочу сидіти з комфортом". Подруга поступилася, пішла, нічого не сказавши нікому, ні дамі, ні військовому просто знайшла собі вільне місце. Вона уникла скандалу, бо вміє думати не лише про себе.
Напевно, це дама з дивана пройшла особисту психотерапію, вона навчилася відстоювати особистісні кордони, вона все собі пояснила і була горда собою. І задонатила, і сиділа з комфортом.