- Нехай ця дівчинка ще до нас приходить. Вона мене гладить і смачні квіточки приносить.
- Дівчинку звуть Аня, вона квіти на лекцію принесла.
- Неважливо, як звуть і навіщо принесла. Я говорю, нехай приходить, вона мені подобається.
- Добре, я передам, що ти її в улюблениці записав.
- А на диван ви мене даремно не берете, коли цю вашу "Сногамінадіванє" знімаєте. Такий харизматичний кіт вам додав би переглядів, а то сидите нудні: "Бу-бу-бу, бу-бу-бу". Дві голови, що говорять, із завмерлими тілами.
- У нас із тобою різні цінності, Бане. Мені не нудно, і це не "бу-бу-бу", а роздуми.
- У вас, у людей, голова важка й депресія потім, набубукаєте у своїй голові світ і живете в ньому без радості. Спите мало, думаєте багато, до стільниці не дострибнете, нюх атрофований, нігті нафарбовані та спиляні. Одне розчарування. Тільки й можете, що котячий туалет прибирати та корм насипати.
До речі, ця дівчинка Аня мені підходить. Я вирішив, що замість тебе її заведу, якщо в наших стосунках мене щось не влаштовуватиме.
- Не впевнена, що ця дівчинка погодиться, у неї свій кіт є, Лео.
- Ой Олю, ти порівняла, якогось там Лео та мене, Бана-Банші. Смішно чути, звичайно, я краще. Ти бачила, як вона дивилася на мене? Знаю я цей погляд, з неї можна мотузки крутити. Вона вже моя.
- Так, у неї до тебе симпатія однозначно є. Я коли попросила тебе в кімнаті зачинити на час лекції, вона відмовилася, сказала, що не хоче псувати з тобою стосунки й хоче бути гарною для тебе.
- Ось, ось, я вже її поневолив і на твоєму тлі вона однозначно виграє, вона молодша й добріша.
- Ну ти з нею ще не жив, можливо, усе не так безхмарно буде, як ти собі уявляєш.
- Ти що, сумніваєшся в мені? У моїй спокусливості та харизмі?
- Ні, ні, ти що, я відчуваю на собі їхню владу. Ці сумніви не в тобі, а в безхмарності ваших стосунків. Це зараз вона квіти приносить, нафарбована й чепурно одягнена приходить, тільки гладить тебе, не лається, не виховує, усе дозволяє. А в спільному житті першими зникнуть квіти.
- Ти ревнуєш, Олю, ну зізнайся. Он як завелася та почервоніла.
- Ну якщо тільки трохи, ти ж мій улюблений кіт, і я не хочу, щоб ти йшов до дівчинки з квітами.
- Її Аня звуть. Але поки тобі хвилюватися нема про що, я цю розмову завів, щоб твоє кохання до мене перевірити, солом'яна твоя голова. Бачу, любиш мене, але особливо не розслабляйся, я знайду в кого прилаштуватися, якщо ти мене розчаруєш.
- Пішла за квітами й за рідким кормом для тебе.
- Оце ти молодець! Правильні висновки зробила, не така ти дурна, як може здатися. Як повернешся, я спатиму в тебе на колінах.
- Ідилія збережена, кіт залишився в родині.
- Мяу.
- Дівчинку звуть Аня, вона квіти на лекцію принесла.
- Неважливо, як звуть і навіщо принесла. Я говорю, нехай приходить, вона мені подобається.
- Добре, я передам, що ти її в улюблениці записав.
- А на диван ви мене даремно не берете, коли цю вашу "Сногамінадіванє" знімаєте. Такий харизматичний кіт вам додав би переглядів, а то сидите нудні: "Бу-бу-бу, бу-бу-бу". Дві голови, що говорять, із завмерлими тілами.
- У нас із тобою різні цінності, Бане. Мені не нудно, і це не "бу-бу-бу", а роздуми.
- У вас, у людей, голова важка й депресія потім, набубукаєте у своїй голові світ і живете в ньому без радості. Спите мало, думаєте багато, до стільниці не дострибнете, нюх атрофований, нігті нафарбовані та спиляні. Одне розчарування. Тільки й можете, що котячий туалет прибирати та корм насипати.
До речі, ця дівчинка Аня мені підходить. Я вирішив, що замість тебе її заведу, якщо в наших стосунках мене щось не влаштовуватиме.
- Не впевнена, що ця дівчинка погодиться, у неї свій кіт є, Лео.
- Ой Олю, ти порівняла, якогось там Лео та мене, Бана-Банші. Смішно чути, звичайно, я краще. Ти бачила, як вона дивилася на мене? Знаю я цей погляд, з неї можна мотузки крутити. Вона вже моя.
- Так, у неї до тебе симпатія однозначно є. Я коли попросила тебе в кімнаті зачинити на час лекції, вона відмовилася, сказала, що не хоче псувати з тобою стосунки й хоче бути гарною для тебе.
- Ось, ось, я вже її поневолив і на твоєму тлі вона однозначно виграє, вона молодша й добріша.
- Ну ти з нею ще не жив, можливо, усе не так безхмарно буде, як ти собі уявляєш.
- Ти що, сумніваєшся в мені? У моїй спокусливості та харизмі?
- Ні, ні, ти що, я відчуваю на собі їхню владу. Ці сумніви не в тобі, а в безхмарності ваших стосунків. Це зараз вона квіти приносить, нафарбована й чепурно одягнена приходить, тільки гладить тебе, не лається, не виховує, усе дозволяє. А в спільному житті першими зникнуть квіти.
- Ти ревнуєш, Олю, ну зізнайся. Он як завелася та почервоніла.
- Ну якщо тільки трохи, ти ж мій улюблений кіт, і я не хочу, щоб ти йшов до дівчинки з квітами.
- Її Аня звуть. Але поки тобі хвилюватися нема про що, я цю розмову завів, щоб твоє кохання до мене перевірити, солом'яна твоя голова. Бачу, любиш мене, але особливо не розслабляйся, я знайду в кого прилаштуватися, якщо ти мене розчаруєш.
- Пішла за квітами й за рідким кормом для тебе.
- Оце ти молодець! Правильні висновки зробила, не така ти дурна, як може здатися. Як повернешся, я спатиму в тебе на колінах.
- Ідилія збережена, кіт залишився в родині.
- Мяу.