- Звичайно, а ти сумніваєшся? Ти б бачила себе збоку, коли спиш. Я іноді ночами спостерігаю за тобою і думаю: « Яка вона нежиттєздатна, навіть спати нормально не вміє. Крутиться, щось бурмоче, прокидається, як у пеклі спить, а не у своєму ліжечку».
- А ти спостерігав, як ти спиш?
- Ну, Олю, і дивні питання ти ставиш, звичайно, ні, адже я сплю.
- Але ти при цьому впевнено заявляєш, що тільки в мене неспокійний сон.
- Ну гаразд, візьмемо не сон, а засинання. Ти коли спати лягаєш, ще годину гудеш головою, як трансформаторна будка. З тобою навіть поруч лежати важко, у мене аж вуха закладає.
– Це називається рефлексія. Я перебираю події за день, аналізую.
- Навіщо? Навіщо замість сну думати? Ти вранці прокинешся такою ж, як була, голова два вуха. Та сама Оля.
- Цікаво ти мене сприймаєш, Бане.
- Мені не подобається, коли ти гудиш, нервуюся, бо в такому стані ти можеш забути мої туалети прибрати, погодувати мене, погладити мене, пограти зі мною. Ще помреш раніше часу, а мені доведеться нову господиню шукати.
- Значить, ти про мене дбаєш? Може, це кохання, Бане?
- Якщо тобі так більше подобається, то можеш називати це коханням, звісно. Але насправді я дбаю про себе.
- Тобто всю цю розмову ти почав, щоб подбати про себе? Поміняти мене так, щоб тобі було зручніше?
- Ця розмова, Олю, назрівала вже давно. Так, мене турбує твоя поведінка, твоїм сенсом життя повинен бути я, тому ти маєш нормально спати, харчуватися, займатися спортом і поменше думати. Мені потрібна дбайлива, здорова та грайлива господиня, тож будь добра, міняйся.
- Я котів люблю за чесність, вони хоча б не брешуть.
- Так, так, коти вони такі-горді, чесні та розумні істоти, а от до людей багато запитань є. Все прикидаєтеся кимось. Кіт знає, що він кіт. А ось спитай людину, хто вона? Відповісти тобі нормально не зможе.