Надія у безвиході
Монотонні знебарвлені будні. Надвечір утома до знесилля, до сліз хочеться спати. Умерти теж підходить. Аби тільки відпочити. Як би то вже добути те життя. Най скоріше пройде. Засинаю...
А на ранок знову чуюся бадьоро. Рушаю діяти та жити.
Круговерть народження-вмирання, зневіри й воскресіння упродовж доби.
Що такого відбувається зі мною упродовж дня, що втрачаю смак буття й почуваюся знесиленою на дні глибокої прірви, коли він добігає до кінця? Який тягар притискає мене долу й зрештою розплющує до стану мутної рідини? - питаю cебе щоразу.
Направду, моє життя цілком буденне...
Одначе чуттєве спустошення та задимлений зморений розум раз-по-раз спричиняють гнітюче відчуття безсилля. Безсилля до повної зневіри, до абсолютної певности в беззаперечності оцього спустошення.
Моя надія в сумніві. Справи є не такими, як вони оце мені здаються. Засинай. На ранок розвидниться…
Монотонні знебарвлені будні. Надвечір утома до знесилля, до сліз хочеться спати. Умерти теж підходить. Аби тільки відпочити. Як би то вже добути те життя. Най скоріше пройде. Засинаю...
А на ранок знову чуюся бадьоро. Рушаю діяти та жити.
Круговерть народження-вмирання, зневіри й воскресіння упродовж доби.
Що такого відбувається зі мною упродовж дня, що втрачаю смак буття й почуваюся знесиленою на дні глибокої прірви, коли він добігає до кінця? Який тягар притискає мене долу й зрештою розплющує до стану мутної рідини? - питаю cебе щоразу.
Направду, моє життя цілком буденне...
Одначе чуттєве спустошення та задимлений зморений розум раз-по-раз спричиняють гнітюче відчуття безсилля. Безсилля до повної зневіри, до абсолютної певности в беззаперечності оцього спустошення.
Моя надія в сумніві. Справи є не такими, як вони оце мені здаються. Засинай. На ранок розвидниться…