Безпечний ризик
Куди б я не їхала за кордон, я завжди проїжджаю мій улюблений рівненський автовокзал. Водій автобуса оголошує зупинку і в тебе є 10 хвилин насолоди місцевою атмосферою.
Я вже знаю де які магазіни тут, де кава нормальна і туалєт. Продавщиці завжди тут дуже приємні і даже я б сказала душевні.
Але сьогодні одна дуже сувора жінка запросила в мене 6 гривень за користування туалетом і при цьому біля неї в віконечку стоїть туалєтна бумажка і її треба собі відірвать скільки тобі потрібно.
Очі цієї жіночки підозріло на тебе дивляться і хижо спостерігають, шоб ти відмотала собі бумажкі рівно стільки, скільки тобі треба. Ні сантиметром більше.
І здається вона лиш глянувши на тебе вже знає скільки тобі її нада.
Я обернулась назад, шоб подивитись чи є за мною люди. Бо момент дуже інтімний і я прям почуствувала кульмінацію своєї поїздки в той момент.
Відривать бумажку чи нє? І це ж треба не прорахуваться при цьому.
Невже хтось краде обухівську, і тому не можна її просто в кабінках повісити?
Всі общєствєнні туалєти моєй жизні пронеслись в мене перед очима.
І як в слоу мо ти крутиш цю бумажку, поки жіночка з дуже серйозним лицем чекає коли ти вже підеш.
Та жінка у вікні була як поліція контролю туалєтної бумажки. Хранітєль обухівського скарбу.
Чи буде вона мене обшукувати, коли я вийду з туалєта? Може, я шось десь і пріпрятала!
І вирішувати треба дуже швидко. Бо моя тривожність згенерувала вже всі можливі ризики.
Чи не поїде автобус без мене?
Чи буде в туалеті мило, шоб помити руки?
Чи вистачить мені бумажки?
Чи варто купляти воду в дорогу?
Чи можу я зїсти той бутерброд чи все таки у ризика рівненського вокзалу мають бути якісь межі?
Безпечність ризиків може ще визначатись масштабом проблеми, які вони за собою принесуть. Масштаб моїх проблем крім мене, скоріше всього, ніхто і не відчує. Тож я мужньо подивилась в очі жіночці і дєрзко забрала усю.
Закінчилось все добре цього разу. Я даже не уронила свій плащ в унітаз. Бо до цього вже просто пролила на нього каву.
P.S. потім був туалєт в Житомирі, за 8 гривень і без бумажкі. А за мною в черзі стояв мужчина з букєтом цвєтов.
Куди б я не їхала за кордон, я завжди проїжджаю мій улюблений рівненський автовокзал. Водій автобуса оголошує зупинку і в тебе є 10 хвилин насолоди місцевою атмосферою.
Я вже знаю де які магазіни тут, де кава нормальна і туалєт. Продавщиці завжди тут дуже приємні і даже я б сказала душевні.
Але сьогодні одна дуже сувора жінка запросила в мене 6 гривень за користування туалетом і при цьому біля неї в віконечку стоїть туалєтна бумажка і її треба собі відірвать скільки тобі потрібно.
Очі цієї жіночки підозріло на тебе дивляться і хижо спостерігають, шоб ти відмотала собі бумажкі рівно стільки, скільки тобі треба. Ні сантиметром більше.
І здається вона лиш глянувши на тебе вже знає скільки тобі її нада.
Я обернулась назад, шоб подивитись чи є за мною люди. Бо момент дуже інтімний і я прям почуствувала кульмінацію своєї поїздки в той момент.
Відривать бумажку чи нє? І це ж треба не прорахуваться при цьому.
Невже хтось краде обухівську, і тому не можна її просто в кабінках повісити?
Всі общєствєнні туалєти моєй жизні пронеслись в мене перед очима.
І як в слоу мо ти крутиш цю бумажку, поки жіночка з дуже серйозним лицем чекає коли ти вже підеш.
Та жінка у вікні була як поліція контролю туалєтної бумажки. Хранітєль обухівського скарбу.
Чи буде вона мене обшукувати, коли я вийду з туалєта? Може, я шось десь і пріпрятала!
І вирішувати треба дуже швидко. Бо моя тривожність згенерувала вже всі можливі ризики.
Чи не поїде автобус без мене?
Чи буде в туалеті мило, шоб помити руки?
Чи вистачить мені бумажки?
Чи варто купляти воду в дорогу?
Чи можу я зїсти той бутерброд чи все таки у ризика рівненського вокзалу мають бути якісь межі?
Безпечність ризиків може ще визначатись масштабом проблеми, які вони за собою принесуть. Масштаб моїх проблем крім мене, скоріше всього, ніхто і не відчує. Тож я мужньо подивилась в очі жіночці і дєрзко забрала усю.
Закінчилось все добре цього разу. Я даже не уронила свій плащ в унітаз. Бо до цього вже просто пролила на нього каву.
P.S. потім був туалєт в Житомирі, за 8 гривень і без бумажкі. А за мною в черзі стояв мужчина з букєтом цвєтов.