Мені було постійно боляче, боляче він того, що відбувається в Україні, боляче за Маріуполь, Харків, нестерпно від того, що відбувається в Бучі. Багато всього за цей час було саме нестерпним. Не було чим це осягнути, нікуди це було покласти всередині, ніде було це зберігати. Це нова реальність, до якої не була готова. Всі знання про війну, поки ти сам через це не проходиш порожні слова, пласкі картинки, нібито знання. Тому психолога треба вибирати тільки такого, у якого в особистому досвіді є схожі події, інші не зрозуміють.
Чи боляче мені зараз? Так. Чи є у мене зараз злість на армію РФ, на упиря, на секту жителів-визволителів? Так. Чи маю я радість, коли я дізнаюся про понесені втрати в армії РФ? Так. Їх менше, отже, менше і зла, і смерті. Чи маю я страх за життя чоловіка? Так. За своє життя? Так.
Що ж тоді змінилося? Я перестала бути меншою за ці переживання, вони перестали господарювати у мене всередині. Моя психіка переварила нестерпне, невідоме мені. Я зрозуміла упиря, зрозуміла систему, яку він побудував і ту велич, яку він дав замість душі багатьом росіянам. Це "руzzка велич" дуже цікавий феномен, докладно я розбирала його у відео "Казка про те, як народжується диктатура" і "Як працює російська пропаганда".
Розуміння, осягнення це велика річ, що дає тобі можливість бути більшою за емоцію. Індивідуальність перестає бути рабом, бути захопленою зовнішньою подією. Моя психіка весь цей час працювала на 200%, щоб спромогтися перетравити все, що трапилося зі мною, з Україною і головне, чому у 2022р. могло статися повномасштабне вторгнення армії РФ до України, яке підтримує більшість росіян.
Читала коментарі після поста "Як я була орком" і розуміла нерозуміння багатьох про те, що зі мною сталося. У мені розсудливості стало більше, ніж страху та божевілля. Мої погляди не змінилися, цінності також. Страх, біль, лють були природною реакцією на об'єктивну загрозу життю і на те пекло, яке принесла армія РФ в Україну. Я впустила в себе це пекло, я зробила його частиною своєї реальності, я змирилася з тим, що таке може бути. Я стала більшою на розмір цього нового пекла. Мені став цікавий геополітичний психоаналіз, психологія мас, масовий психоз, маніпулятивність ЗМІ і те, як можна звести з розуму населення цілої країни. Я трохи підросла.
Я вже у Києві, не дочекалася травня. Зварила борщ дома. Мені добре та спокійно. Зустрічатиму перемогу України-неньки в столиці. Фото у спідниці на Хрещатику буде трохи згодом.
Фото: Київ зараз такий.
Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya