- Коли я на тебе дивлюся, Бане, то бачу досконалість.
- Я, звичайно, гарний кіт, але чому досконалість? Я краще за всіх?
- Ні, я не порівнюю тебе з іншими котами, ти природний та гармонійний, у тебе немає претензій до себе. Ти робиш те, що хочеш, а коли не отримуєш бажане, то не ображаєшся. Я коли дивлюся на себе в дзеркало, не маю такого самосприйняття, як ти.
- Думаю, це тому, що ви, люди, застрягли між тваринами та людьми, і все ніяк не можете визначитися, хто ви.
- Чому ти так вважаєш?
- Іноді ви як звірі, теж відчуваєте свободу, але вам не можна ними бути, тому що ви знищите один одного. А коли ви як люди, то найчастіше вдаєте когось. Я мало бачив таких, які мають природний вигляд, коли людяні. Їм треба примушувати себе, стримувати себе, контролювати себе, щоби не бути агресивними. Люди хочуть домінувати, усім розповісти, як правильно жити, але не можуть це визнати в собі, їм доводиться вигадувати небилиці, щоб це провернути.
- Думаєш, людям було б легше, якби вони спромоглися визнати своє бажання домінувати?
- Вони б тоді стали справжнього розміру. Вам увесь час здається, що ви краще та правильніше, ніж є насправді. Я ось, наприклад, стрибаю у висоту тільки коли розумію, що дострибну, і не хочу стрибати туди, куди не дістану. А ви через те, що хочете здаватися кимось, не можете розрахувати свої сили та й взагалі не в змозі зрозуміти, чого хочете насправді. Як можна збагнути, що ти можеш, якщо не можеш визнати, що хочеш? І як можна зрозуміти, що ти хочеш, коли не розумієш, хто ти?
– І навіть у дзеркалі собі сподобатися.
– Так, і навіть навіть у дзеркалі. Так що милуйся моєю досконалістю, Олечко.