На кадри із населених пунктів Київської області неможливо дивитися. Убиті цивільні, розстріляні машини, тіла роздягнених жінок, яких повністю не спалили, зруйновані та обікрадені будинки. У м. Мозирі (Білорусь) у службі експрес-доставки СДЕК російські солдати відправляли накрадене рідне. Відео камеру довелося вимкнути, після кількох публікацій відео з неї.
Про Маріуполь я пропускаю новини, це нестерпно навіть читати, вмістити це горе, ці десятки тисяч смертей, розуміння, що там наші воїни оточені цими упирями. Найбільше в цій війні постраждали російськомовні області України, тих, кого ніби прийшли звільнити, натомість планомірно знищують ракетами, авіацією та артилерією.
Людожер прийшов.
Жителі Росії зараз перебувають на піку кровожерності по відношенню до України. Рейтинг упиря зростає. Жителям треба вважати себе правими, щоб не зрозуміти жахливість скоєного батьківщиною. Тепер їм доводиться, як ніколи, шалено вірити у свою непогрішність. Рівень аргументів та екзальтації стають все шаленішими. Мені написали у коментарях, що я своїми постами розпалюю ненависть до росіян. Думаю з чим-чим, а з цим вони впоралися самостійно і на відмінно, причому у світовому масштабі.
"Якщо говоримо, що не маємо гріха, то обманюємо самих себе, і істини немає в нас". Навіть щире покаяння за скоєне, щоб відмолити душу їм недоступне, їхня пропаганда подбала про це.
Людині властиво використовувати магічне мислення, коли його логіки недостатньо, щоб зрозуміти те, що відбувається. Я ось теж ловлю себе на думці, що ця війна схожа на чорну месу, з принесенням десятків тисяч жертв, коли занапащено більше своїх, ніж чужих. До того ж, свої не каються, не ховаються, творять зло на чужій землі, куди може піти душа такої людини, вбивці, ґвалтівника та грабіжника.
А диктатор уже готує новий наступ на Сході – смертельну м'ясорубку. Його армія йде на забій, а країна на злидні. Кровожерливий демон, що вже живе під землею, вимагає нових жертв, цих йому мало.
Тяжкий сьогодні день, день скорботи по невинно убитим і день передчуття швидкої вирішальної битви.
Сьогодні звільнили Київську область. Нам залишили розруху, тіла, розтяжки та тони спаленого заліза. Лютувала там орда.
Пройти через це все та витримати. Пройти та запам'ятати на все життя. Клеймо на душі моїй. Я чекаю на день, коли можна буде дописати день нашої перемоги "Ніколи знову. 2014-…"
Фото: Київська область після визволення від російських окупантів.
Автор Ольга Демчук
Переклад Anna Medvetskaya