Обсесивно-компульсивний розлад, що виявляється як нав'язливе обмірковування те саме і таке ж повторення ритуалів, здається проблемою якихось там людей. Після початку повномасштабного вторгнення ми не помітили, як стали тими самими людьми.
Що ти можеш контролювати, коли звичний світ розсипався на шматочки і як тільки ти склав з уламків хоч якусь подобу стабільної форми, він знову руйнується черговою новиною. Наче хтось випив чи маленькою дитиною грає фігурками людей і навіть цілими народами у війну. Йому цікаво і зупинятися він не збирається. Хочеться крикнути йому: "Відпочинь! І дай нам відпочити!"
1. Контроль.
Чи людина контролює подійність, якщо постійно читає новини? Ні, але їй здається, що вона має уявлення про ситуацію. І справді той, хто знав, що війна почнеться, зміг або втекти подалі, або підготуватися краще, хоч би емоційно. Але в якийсь момент ти відчуваєш, що стрічка новин зробила тебе рабом і з'їдає левову частку твоєї енергії та життя.
2. Емоції.
Чи впливає людина на подійність бурхливо емоціонуючи, обурюючись? Ні, але вона має можливість внутрішньо, або вголос протестувати та не погоджуватися. Громадська думка повідомляє політикам про настрої народу, якщо народ хоча б пише в соцмережах про це. Зазвичай вся токсичність обурення дістається близьким і хочеться відповзти від тебе, як від деструктивної людини. Обурення проти неправильних людей робить твоє життя яскравим, а тебе непогрішимим, ти точно кращий, хоч і ненавидиш.
3. Думка.
Власна думка про те, що відбувається, змінює подійність? Ні, особливо враховуючи, що вона складається з упередженої думки інших, навіть авторитетних людей. Які теж не мають всю повноту інформації, лише і ці уривки додатково спотворені суб'єктивністю і свідомої, чи несвідомої заангажованістю. Але власна думка людей і творить майбутнє, все починається з ідеї. Хоча ти так звик мати та висловлювати свою думку навіть у неповноті розуміння, що непомітно починаєш диктувати "як правильно" всім навколо.
Який пі́дсумок?
Нав'язливе гортання стрічки новин, з упевненістю що ти дізнався фактичну інформацію про те, що відбувається, з бурхливим емоціюванням з приводу кожної звістки, з переконаністю, що ось ти точно знаєш, як треба було зробити. Король, якому його піддані, міністри і навіть президенти країн постачають їжу для розуму. А що насправді?
Тривожна, вразлива людина, якій страшно від того, що вона не знає, не знає що буде з нею і що з
буде усіма нами буде.
Обсесивно-компульсивний розлад дозволяє людині вибратися з безпорадності, з неконтрольованості та нестерпності внутрішнього та зовнішнього простору, у стабільність однієї і тієї ж дії.
Що ти можеш контролювати, коли звичний світ розсипався на шматочки і як тільки ти склав з уламків хоч якусь подобу стабільної форми, він знову руйнується черговою новиною. Наче хтось випив чи маленькою дитиною грає фігурками людей і навіть цілими народами у війну. Йому цікаво і зупинятися він не збирається. Хочеться крикнути йому: "Відпочинь! І дай нам відпочити!"
1. Контроль.
Чи людина контролює подійність, якщо постійно читає новини? Ні, але їй здається, що вона має уявлення про ситуацію. І справді той, хто знав, що війна почнеться, зміг або втекти подалі, або підготуватися краще, хоч би емоційно. Але в якийсь момент ти відчуваєш, що стрічка новин зробила тебе рабом і з'їдає левову частку твоєї енергії та життя.
2. Емоції.
Чи впливає людина на подійність бурхливо емоціонуючи, обурюючись? Ні, але вона має можливість внутрішньо, або вголос протестувати та не погоджуватися. Громадська думка повідомляє політикам про настрої народу, якщо народ хоча б пише в соцмережах про це. Зазвичай вся токсичність обурення дістається близьким і хочеться відповзти від тебе, як від деструктивної людини. Обурення проти неправильних людей робить твоє життя яскравим, а тебе непогрішимим, ти точно кращий, хоч і ненавидиш.
3. Думка.
Власна думка про те, що відбувається, змінює подійність? Ні, особливо враховуючи, що вона складається з упередженої думки інших, навіть авторитетних людей. Які теж не мають всю повноту інформації, лише і ці уривки додатково спотворені суб'єктивністю і свідомої, чи несвідомої заангажованістю. Але власна думка людей і творить майбутнє, все починається з ідеї. Хоча ти так звик мати та висловлювати свою думку навіть у неповноті розуміння, що непомітно починаєш диктувати "як правильно" всім навколо.
Який пі́дсумок?
Нав'язливе гортання стрічки новин, з упевненістю що ти дізнався фактичну інформацію про те, що відбувається, з бурхливим емоціюванням з приводу кожної звістки, з переконаністю, що ось ти точно знаєш, як треба було зробити. Король, якому його піддані, міністри і навіть президенти країн постачають їжу для розуму. А що насправді?
Тривожна, вразлива людина, якій страшно від того, що вона не знає, не знає що буде з нею і що з
буде усіма нами буде.
Обсесивно-компульсивний розлад дозволяє людині вибратися з безпорадності, з неконтрольованості та нестерпності внутрішнього та зовнішнього простору, у стабільність однієї і тієї ж дії.